США виробляють 96 ракет перехоплювачів THAAD на рік

Тобто вісім за місяць. Іран запустив понад 500 балістичних ракет у перший тиждень цієї війни.

Ця арифметика зовсім не таємниця. Її можна знайти у пресрелізі Lockheed Martin від 29 січня, у бюджетних документах Агентства протиракетної оборони США (MDA) та в аналізі виснаження запасів, опублікованому CSIS у грудні. Ніхто не поєднував ці цифри між собою, аж поки поки війна не змусила звернути увагу.

Армія США має сім активних батарей THAAD загалом у світі. Кожна з них має 48 ракет перехоплювачів на шести пускових установках. Стандартна доктрина передбачає запуск двох перехоплювачів по кожній балістичній ракеті. Одна повністю заряджена батарея вичерпується після відбиття 24 ракет. Іран запустив понад 500 за тиждень. У ході 12-денної війни в червні 2025 року пішло приблизно 150 перехоплювачів THAAD — близько 25% усього світового запасу — менш ніж за два тижні.

Також підтверджено пошкодження або знищення двох радарів AN/TPY-2 (на фото). Радар на авіабазі Muwaffaq Salti в Йорданії був уражений у перші дні — це підтвердили супутникові знімки CNN. Радар у Al Ruwais в ОАЕ, за заявами іранських сил, був знищений. Кожен радар AN/TPY-2 коштує приблизно 500 мільйонів доларів і потребує років виробництва. Втрата радара не просто пропорційно зменшує покриття — вона створює геометричні прогалини у перекритих зонах оборони, які решта батарей не можуть компенсувати. Подальші атаки спрямовуються саме через ці прогалини.

Загальні підтверджені втрати американської техніки за перші п’ять днів перевищують 1,9 млрд доларів, включно з радаром раннього попередження в Катарі вартістю 1,1 млрд доларів, радарами THAAD та літаками.

29 січня Lockheed Martin підписала рамкову угоду з Міністерством оборони США про чотириразове збільшення виробництва перехоплювачів THAAD — з 96 до 400 на рік. Час, необхідний для виходу на повну потужність виробництва, — сім років. Тобто 2033 рік.

Вузьке місце — не фінансування. Це фізика. Перехоплювачі THAAD потребують спеціалізованих твердопаливних ракетних двигунів, які використовують також у програмах PAC-3, SM-3 і PrSM. Головки самонаведення виробляються максимум 500 одиниць на рік. Час виготовлення компонентів становить 12–24 місяці. Перехоплювач THAAD, замовлений сьогодні, надійде приблизно у 2030 році.

Війна спалює перехоплювачі за тижні. Виробнича система відновлює їх за роки. Цей розрив — не логістична проблема. Це структурна вразливість архітектури американської військової сили, яку тепер може кількісно оцінити будь-який противник. Китай уважно спостерігає.

Батареї, що захищають Гуам і Південну Корею, — це той самий обмежений запас, який зараз виснажується в Перській затоці. Кожен перехоплювач, випущений сьогодні по іранській ракеті, завтра не буде застосований проти китайської ракети. Тихоокеанський регіон і Перська затока користуються одним і тим самим запасом боєприпасів. При нинішніх темпах виробництва неможливо одночасно захистити обидва театри від паралельних загроз.

Твердження AF post, що половина світових систем THAAD втрачена, не підтверджене. Підтверджено дещо гірше: радари знищуються по 500 млн доларів за одиницю, а перехоплювачі витрачаються темпами, які виробництво не зможе наздогнати ще сім років. І рішення очікується у 2033 році. Війні вісім днів. Розгортання виробництва триватиме 2555 днів. Оцініть цей розрив.

Джерело: https://www.facebook.com/andrii.drozda

Новости портала «Весь Харьков»