Лукас — брат Шахеда

США обстрілюють Іран аналогом його відомого безпілотника, спеціаліст порівняв дрони і назвав відмінності.

Під час атак на Іран цього тижня Сполучені Штати вперше використали новий ударний дрон LUCAS (Low-cost Uncrewed Combat Attack System — Недорога безпілотна бойова ударна система). Оглядачі часто порівнюють його із іранським шахедом, який, згідно з оприлюдненими фотографіями, має схожу аеродинамічну схему, двигун внутрішнього згорання й штовхаючий гвинт.

Наразі характеристики американського безпілотника офіційно не розголошуються.

NV звернувся до Анатолія Храпчинського, директора з розвитку оборонного підприємства та офіцера Повітряних сил ЗСУ в резерві, з проханням оцінити новітній американський безпілотник та припустити, якими можуть бути його основні характеристики і чим він відрізняється від іранських шахедів.

За словами експерта, судячи з наявних зображень, новий дрон зі США може мати розміри, співставні з Shahed-136. «Імовірно, довжина апарата може становити до 3−3,5 м, а розмах крил — близько 2−2,5 м. Якщо використовується бензиновий двигун, то швидкість такого дрона може бути приблизно 160−180 км/год», — пояснює Храпчинський.

Для порівняння: іранський шахед 3,5 м завдовжки, має розмах крил — 2,5 м, а швидкість — до 200 км/год.

Щодо корисного навантаження, зокрема бойового, то, за оцінкою представника оборонно-промислового комплексу, американський дрон може нести до 40−50 кг (вага бойової частини у іранця приблизно 40 кг). «Для такого класу апаратів це стандартний показник. Він дозволяє використовувати різні типи бойових частин — від уламково-фугасних до спеціалізованих для ураження техніки або інфраструктури», — уточнює експерт.

За його словами, дальність польоту нового безпілотника потенційно може становити до 2000−2500 км (іранський дрон має заявлену дальність польоту до 2000 км).

Водночас, наголошує Храпчинський, ключова відмінність американського рішення полягає не лише в дальності чи швидкості. «Головна ідея і концепція в тому, що американці змогли реалізувати те, чого не змогли повноцінно зробити ні іранці, ні росіяни — повноцінне керування дроном через супутниковий канал зв’язку», — каже він.

За словами експерта, у США є доступ до сучасних супутникових технологій зв’язку, зокрема комерційних мереж на кшталт Starlink, а також військових систем супутникового зв’язку. «Це означає, що безпілотник може отримувати команди і передавати телеметрію на великій відстані, навіть коли він знаходиться далеко за межами прямої радіовидимості оператора», — пояснює Храпчинський.

Така архітектура дозволяє не лише запускати дрон по заздалегідь заданих координатах, а й змінювати завдання у польоті. «Фактично це відкриває можливість ретаргетингу, коли під час польоту дрон може отримати нову ціль або змінити маршрут. Це вже інший рівень застосування», — каже експерт.

Крім того, за словами Храпчинського, американські інженери змогли реалізувати принцип модульності. «Тобто на платформу можна встановлювати різне корисне навантаження — додаткові навігаційні системи, системи корекції польоту, камери або інші сенсори для візуального підтвердження цілі», — пояснює він. Це дозволяє використовувати безпілотник не лише як ударний, а й як розвідувальний або комбінований апарат.

Ще однією важливою особливістю може бути можливість роботи дронів групами. «Є дані, що американці можуть застосовувати такі системи умовним роєм. Тобто кілька дронів можуть працювати разом — частина з них виконує розвідку, частина — ударні задачі», — Храпчинський називає особливості LUCAS. За його словами, також існує ймовірність використання елементів штучного інтелекту, які допомагають системі краще орієнтуватися у польоті та підвищують ефективність ураження.

«Фактично американці за короткий час зробили те, що Іран разом із Росією вдосконалювали кілька років», — говорить експерт. «За рахунок своїх технологічних можливостей, інженерної школи і доступу до компонентів вони змогли створити якісний продукт, який може використовуватися так, як про це росіянам та іранцям поки що доводиться лише мріяти», — додає він.

Щодо запуску таких безпілотників, то, на думку Храпчинського, вони можуть застосовуватися з різних платформ. «Думаю, що такі дрони можуть запускатися як із суходолу, так і з кораблів або мобільних пускових установок», — каже він.

При цьому, за словами експерта, найбільш імовірним способом запуску є використання твердопаливного стартового прискорювача. «Скоріш за все, дрон запускається з направляючої за допомогою твердопаливного прискорювача, який розганяє апарат до потрібної швидкості перед запуском основного двигуна. Це більш технологічне рішення, ніж імпровізовані пускові установки, які росіяни використовують для запуску іранських Shahed-136 з пікапів», — пояснює Храпчинський.

Коментуючи озвучену агенцією Reuters інформацію про можливу вартість одного такого безпілотника на рівні близько $35 тис. (ціна шахеда — від $30 тис.), експерт зазначає, що це може бути частиною нової філософії Пентагону.

«Це те, що показала війна Росії проти України — необхідно мати дешеві, масові і масштабовані засоби ураження», — говорить він.

Для порівняння Храпчинський наводить приклад ракет системи MIM-104 Patriot.

«Одна річ — створити високоточну ракету, інша — виробляти її тисячами. Саме тому зараз багато країн шукають дешевші, але ефективні рішення», — пояснює експерт.

При цьому він сумнівається, що кінцева ціна безпілотника буде низькою. «$35 тис. — це, скоріше за все, певна демонстраційна або рекламна цифра, щоб показати, що США теж можуть виробляти дешеву зброю», — вважає Храпчинський. «Тому що якщо апарат оснащується супутниковим зв’язком, сучасною електронікою, системами управління і навігації, то реальна ціна може бути вищою», — додає він.

Водночас експерт наголошує, що навіть за такої вартості система залишається значно дешевшою за крилаті ракети. «Він точно дешевший за крилату ракету Tomahawk, але при цьому може мати дуже широкий функціонал», — підкреслює Храпчинський.

Розмірковуючи над питанням, чи можуть Сили оборони України отримати подібні системи, експерт зазначає, що українська оборонна промисловість також здатна створювати подібні рішення. «Україна вже довела, що може розробляти ефективні далекобійні безпілотники. Нам просто потрібне масштабне фінансування і доступ до сучасних технологій», — говорить він.

За словами Храпчинського, українські Сили оборони вже мають власні системи, які дозволяють завдавати ударів по цілях глибоко в тилу противника. «І ці системи постійно вдосконалюються», — підсумовує експерт.

(NV)

Джерело: https://www.facebook.com/eptpk

Новости портала «Весь Харьков»