Жадан. Перезавантаження

Якось так повелось, що в Харкові кінець зими / початок весни знаменують зовсім не весняні «речі». Погода не балує теплом і сонцем, не видно жодної ластівки та чомусь ніде не звучить високоестетичний хіт гурту «Бутирка» «Запахло весною» (проте, загалом, це і добре). Натомість ось уже другий рік поспіль завершення зими в Харкові — збільшення кількості мітингів, насильства (цьогоріч навіть убивств) і творчих тусовок — на щастя, зимова сплячка, що виводить із алкогольного анабіозу «харківських партизан» та подібних «вояк», розворушує і творчих людей.

Сергій Жадан у цьому разі намагається «відкрити» цей своєрідний, весняно-літній сезон друком чергової книги. У 2014 р., у теплі дні середини лютого, він презентував «Месопотамію», цього року, на місяць пізніше (3 березня) — компіляцію кращих і нових творів під назвою «Біг Мак. Перезавантаження».

Слово «перезавантаження» в мене, затятого фаната фантастики, асоціюється з кінофільмом «Матриця». Я йшов до місця проведення презентації, блукав вуличками, чомусь щоразу виходячи на Московський проспект, і уявляв, як усе це відбуватиметься: Сергій Жадан, у темному плащі, в затемнених округлих окулярах увірветься в зал, вмоститься у великому, вичовганому кріслі і запропонує слухачам щось одне на вибір — поезію чи прозу? Що перша, що друга «пігулка» діє однаково — виводить слухача із меркатильно-метушливої Матриці у реальний світ реальних емоцій, де, власне, і існують справжні люди.

Натомість перше візуальне ознайомлення з антикафе «7/9», де і мав презентуватись «Біг Мак», розвіяло мої кіношні фантазії. Жодного не те, що вичовганого, навіть звичайного крісла не було, натомість у доволі просторій залі, яка скидалась на другий поверх якого-небудь кришнаїтського духовного центру, виднілись акуратні диванчики, пуфики, ближче до «сцени» (вільне місце біля каміна) лежали об’ємні чорні мати, а на них — невеликі різнокольорові подушки.

На ресепшені — кілька молодих людей, які, завбачивши мене, підкликають і повідомляють, що вхід платний. Треба зняти куртку (у приміщенні доволі тепло), мене проводять у «роздягальню» — кімнату, де стоїть вішалка. Також тут стіл для настільного тенісу, великий телевізор з ігровою приставкою, а приміщення поряд — кухня і також певною мірою ігрова кімната — на полицях лежать «Мафія» та тому подібні забави в коробках. Загалом, «7/9» дійсно на кафе скидається мало.

Скоро зала повністю набивається людьми. Поціновувачі Жадана — це, переважно, молодь 18-25-річного віку, в безмірних «толстовках», синіх та зелених штанах, з дорогими гаджетами і татуюваннями на кистях рук. Дехто з книгами. Сам Сергій, разом із якоюсь галасливою ватагою, прибуває із запізненням, протискується між щільним рядом уже спітнілих спин, переступає через студенток, що сидять на матах з відкритими ротами, стає біля каміна. Лише віддалено Сергій нагадує персонажа «Матриці»: він також у темному одязі, на нього теж покладають великі надії, нехай і творчі, нехай лише на цей вечір. Хоча Морфеус кедах, як у вовка з «Ну, постривай» — це було б круто.

Представник видавництва «Клуб сімейного дозвілля» Іван Лопатченко теж відзначає молодь у залі. «Я сам купував «Біг Мак» у першій половині 2000-х», — додає він. Жадан коментує обкладинку книги (примірники нового «Біг Мака» та кілька штук «Месопотамії» лежать на каміні акуратною купкою), теж сіру, як і одяг автора: «Це стоп-кадр з інтерв’ю, яке давалось у Донецьку у 2013-му», а потім зазначає, що «хотів би зустрітись з друзями в Донецьку».

Більшу частину презентації Сергій щось читає. Спочатку — кілька прозових творів із «перезаватаженого» «Біг Мака»: «Пекельні демони окружної», «Відсоток самогубств серед клоунів», далі лунають вірші. Чимало поетичних творів зовсім нові — автор читає їх з роздруківки: «Вже коли ти спиш, починається сніг…», «Я так і не зрозумів кількох речей»), кілька — з нової книги, «Месопотамії» та інших видань, принесених слухачами.

Читання триває більше години. У залі обмаль свіжого повітря: гарно працює опалення, надихали і так далі. Я стою біля входу, але і там душно. Пробували відкривати двері, але холодне, не надто весняне повітря швидко розчиняється в атмосфері, щільній від густонаписаної поезії.

Проте Жадана не хочуть відпускати. «Ну що, ви не втомились?», — питає Сергій у залу, «Нііі», — розморено тягне той. Наприкінці втомлюється і сам Сергій. «Ну що… Мені вам більше нічого сказати», — ніяково говорить він, розводячи руками, «А прочитайте ще оце», — озивається якась дівчина, тягнучи свій примірник із творами Жадана.

Насамкінець люди підходять за примірниками і автографами, а мені вдається поговорити з Сергієм. «Інтерв’ю» виходить дуже лаконічним, я питаю про те, чи стосується «перезаватаження» не лише книги, а, можливо, всієї творчості, чи це знаменує новий етап, ну і, звісно, якою буде подальша творчість.

««Біг Мак» — видання творів, раніше неопублікованих українською мовою, жодного «нового творчого етапу». Натомість нова книга буде, це будуть «свіжі» прозові твори, і вийде вона наприкінці березня», — відповів Сергій Жадан.

Презентація давно завершилась, але біля каміна — чимало людей. Купують книги, беруть автографи, фотографуються. Дихати вільніше — навстіж відчинені двері, крізь які видно, як на другій стороні вулиці ходять якісь гопники з пивом, ну а ми тут «перезавантажуємось». Чекаємо на вихід нової книги, гадаю, що і там у приміщенні дихати буде складно.

Источник: varta.kharkov.ua

Новости портала «Весь Харьков»