Танкісти ЗСУ ще жодного разу з поля бою не поверталися пішки
Екіпаж танку одного з підрозділів окремої бригади морської піхоти, розповідає, що ще жодного разу з поля бою не поверталися пішки.
Попри те, що хлопці неодноразово потрапляли під обстріл, мають по декілька контузій, вони продовжують свою важку працю щодо звільнення України від окупантів. Ці танкісти мають чималий бойовий досвід. Вони були серед тих, хто звільняв Миколаївщину та Херсонщину, а нині воюють на Донеччині. Командира танку звати Ігор, він родом з Сумщини, до одеських морпіхів приєднався на початку березня 2022 року, відтоді і воює разом з ними.
– До цього я вже проходив службу, але працював на «шістдесятчетвірках». Пам’ятаю, як ми зайшли в ангар і я вперше почув, як завелася «вісімдесятка»… то була любов, – пригадує він свою першу зустріч зі своєю бойовою машиною.
Навідником в екіпажі є чоловік на ім’я Олег, колишній будівельник з Одещини. Олегу вже за 50, але це не заважає йому завзято та ефективно нищити окупантів. До 24 лютого 2022він перебував у резерві, адже має бойовий досвід, воював в 2014 та 2015 роках у складі однієї з піхотних бригад Збройних Сил України. Тому, з початком широкомасштабного вторгнення, він одразу повернувся на службу.
– На Херсонщині було важко, робили по три-чотири бойових виїзди на день, але тут ще важче. Потрібно постійно міняти позиції, адже вони дуже швидко вираховують нас, – підсумовує Олег.
Наймолодшого члена екіпажу звати Максим, йому 22, він родом з Попасної Луганської області, що нині на тимчасово захопленій території. До морської піхоти приєднався у 20 років. Підписав контракт, відтоді разом з морпіхами.
– Моє головне бажання – зупинити цю наволоч тут, а потім взагалі вигнати з нашої землі. Я добре знаю, на що вони перетворили моє рідне місто. Я тут, бо маю захистити своїх рідних, тих, кого люблю, – говорить Максим.
Джерело: Генштаб ЗСУ
255 
