Як пікет за екологію загрожує обороні Харкова: приклад гібридної війни
У Харкові, де досить нервово сприймають знищення насаджень після протистоянь у Центральному парку у 2010 році, у саді Шевченка та Саржиному яру, які намагалися частково забудувати, шириться соцмережами нова інформація – про вирубку ліса на Основі. Обурення легко досягнуто, увага ЗМІ прикута. Насправді мова йде про невеличку ділянку, яка не є офіційним місцем відпочинком, а частиною промислового кар’єру, на якому вже 90 років працює місцевий силікатний завод. Це окрайок міста. Про це «місце відпочинку» не знає більшість харків’ян, а місцеві, яких тут не багато, хоча й ходили жарити шашлики, то нерідко залишали купи сміття. Завод не захоплює територію та не вирубає ліс – йдеться про розробку нової ділянки, яка надана офіційно, з урахуванням всіх виплат у бюджет та обов’язкового благоустрою та висадження нових дерев далі. Всі офіційні документи на це на підприємстві готові надати.
Анжеліка Удалова, директорка ТОВ «Завод харківські матеріали»
У нас є інформація з метою рейдерського захоплення нашого кар’єру, розпускають інформацію, підбиваючи місцевих жителів. Інформація про те, що ми збираємося вирубати весь ліс, інформація про те, що в людей посиплються будинки. Я запрошувала представників громади, не далі як вчора, неодноразово, прийти до нас на завод або в будь-яке позначене місце, площу тієї ділянки, яку ми збираємося розробляти. Розповіла все як є, тому що це надумані страхи, підживлені чимось грошима. Вони розбурхують суспільство, зараз у цей час коли в нас війна. Коли ми маємо консолідуватися, нас зіштовхують, блокують роботу підприємства.
Під час пікету діалогу також не відбувається. Організатори намагаються створити яскраву картинку агресивних підприємців. Частина пікетувальників виявляється взагалі не місцевими мешканцями та не харків’янами, яким болить за екологію. Та які не знають ані про діяльність підприємства, ані про плани благоустрою.
Я не знаю як взагалі вирішити цей конфлікт, на мій погляд, війна та все це відбувається, це є наслідком того, що люди так ставляться до природи. Я приїхав зі Львова, я просто побачив відео про акцію й приїхав. Я зі Львова. Я зараз подорожую з України та заїхав у Харків з нагоди цієї акції.
Я не в цьому районі проживаю, більшою мірою проживаю в космосі, і дуже рідко спускаюся на землю, щоб подивитися, який тут безлад твориться. І як людяність просто йде з цієї землі!
Анжеліка Удалова, директорка ТОВ «Завод харківські матеріали»
Ось ці водні простори. Пляжі. Вони тут є тільки тому, що ми намивали пісок. Це шкодить екології?! Це на користь людям теж. І якщо тут буде прибрано кілька дерев, хащі, буде прибрано смітники, то тут територію після розробки ми упорядкуємо, ліси України висадять дерева, ми заплатили 7 млн за це, ми тут нічого не крадемо. А зрізані дерева, вони самі підуть самі знаєте куди, не буду на камеру говорити.
Але це є головний момент. Завод не може працювати без піску та розчищення частини кар’єру. Блокування роботи заводу, це мінус податки у бюджет Харкова, в той час, як підприємства у місті закриваються, переїжджають та просто попадають під ракетні удари. Податки – це робота комунальників, транспорту, підготовка до опалювального заводу. Блокування роботи заводу, це безробіття для тисячі працівників, які працюють на заводу, утримують свої родини, знову ж такі сплачують податки та мають можливості донатити на армію. До речі, значна частина це місцеві мешканці з Основи, не зі Львова або космосу. Блокування роботи заводу, це відсутність деревини, бетонних блоків для будівництва фортифікації навколо міста, та силікатної цегли на відновлення будинків, лікарень, шкіл. Зокрема на Північній Салтівці, центрі, на Холодній горі, Рогані, П`ятихатках. Так саме можна пікетувати вирубки у лісництвах, які надають деревину на захист кордонів, будівельників, які риють окопи через поля та ліси, військових, які мінують луги. Питання, чому рашисти зайшли у Вовчанськ не встане, а у Харкові окупантів можна буде зустрічати з рушниками, як ті мріють.
Анжеліка Удалова, директорка ТОВ «Завод харківські матеріали»
Наш завод має статус критично важливого для забудови міста, статус просто так не дається, перед тим, як цей статус отримати, ми пройшли всі перевірки, багато граней контролю, і водночас виробництво будматеріалів, зокрема важких, з яких формується фортифікація, це ключовий момент. Плюс ті податки, які ми платимо в бюджет міста. Ставити палиці в колеса заводу, це працювати не на Україну, це працювати проти неї. І люди, які домагаються, у мене до них дуже багато опитувань, а взагалі яка кінцева мета цього перформансу?
Попри статус до критично важливого підприємства, керівництво заводу запросило пікетувальників до діалогу. З такою ж пропозицією звернулися до учасників акції представники місцевого самоврядування. Чи відбудеться він – залежить від пікетувальників.
Р.S. Редакція навмисно не надає мап та назви підприємства, адже не хоче бути дотичною до розповсюдження координат, які вже й так зробили публічними організатори пікетів.
230 
