Бій, що тривав понад місяць: історія бійця харківської бригади НГУ
Менш ніж десять кілометрів до позиції біля Кліщіївки дійшли години за три, розповідає нацгвардієць Юрій на псевдо «Шева» про бойовий вихід. Далі – сорок три дні відбиття штурмів та оборони. Через щільні обстріли бойові побратими не могли підійти на допомогу. Здатися – навіть думки не було. Про те, що чисельна перевага – на боці ворога, знаєш ще перед бойовим виходом, говорить «Шева».
Юрій «Шева», гвардієць 5-ї Слобожанської бригади НГУ
Залишалася одна наша позиція і вони нас штурмували. Вночі штурмові бригади заходили і потім дійшло до того під кінець, що йшли вже і вдень, не боячись по два чоловіки. Це вже більше на психологію давили: слухайте, вас троє, ну що ви вже там, виходьте сюди чи здавайтеся, чи що… Специ заходили шість чоловік, але так само там і залишилися. Про полон навіть думки такої не було. Думки такі: я заходжу і виходжу. Або я не виходжу.
Щоб пройти ту саму відстань, коли виходили з позиції, знадобилось чотири доби. Ворожий вогонь не вщухав. Протримались, вважає Юрій, завдяки взаємопідтримці та бойовому братерству.
Юрій «Шева», гвардієць 5-ї Слобожанської бригади НГУ
В першу чергу, що це були побратими, які були поряд. Які так само були заряджені енергією, що ми вийдемо. Ми свою справу зробили і нам залишилося вийти і все. От ми вийдемо, поїмо пельменів, посидимо… Воно взагалі так відчувається, це не можна передати. Ти виходиш із людиною звідти і ніби ти родився з нею близнюками. От таке. То як не 43 дні було, а одним днем воно пройшло. Я вийшов і кажу: а яке сьогодні число.
У березні «Шева» підбив з гранатомета ворожий БТР. Згодом прикривав вогнем з автомата бійців, які йшли на допомогу пораненим. Це дозволило врятувати чотирьох гвардійців. Коли до ворожих позицій менш ніж пів сотні метрів – треба повсякчас бути напоготові, говорить «Шева».
Юрій «Шева», гвардієць 5-ї Слобожанської бригади НГУ
Сидиш, слухаєш: зверху гілка тріснула, схоже на кроки вночі. Дай, думаю, кину гранатку на всяк випадок. Кидаєш, а там на ранок дивимося, а їх там шестеро лежить. Від нас п***с був – там 30 метрів не було, від нас їхні позиції були. Це ти постійно на оці та вусі, бо скільки там треба 30 метрів, щоб підлізти – 10 секунд.
Вдома на Юрія чекає велика родина – батьки, три сестри та брат. Коли добровольцем пішов до військкомату, батьків не попередив, щоб не хвилювалися.
Юрій «Шева», гвардієць 5-ї Слобожанської бригади НГУ
Я був на роботі в охороні, це Львівська область Закінчив вахту і приїхав відразу, пішов у військкомат і сказав: ось я на місці. На вокзалі у Львові бачив, коли в наметах діти, жінки… Тоді холод такий був… Це їде та мама з дітьми на руках, сидить на морозі, щоб виїхати в Польщу, тому що якимось п***м захотілось нашої землі.
Маючи досвід антитерористичної операції, у велику війну Юрій вдруге став на захист своєї родини та країни від російських окупантів.
Юрій «Шева», гвардієць 5-ї Слобожанської бригади НГУ
Я не переношу їх, чесно кажу. Не ми ж напали. І поки сюди все летіло, вони сиділи там собі, все норм у них. А зараз десь трошки починають скавчати. Чесно, буває хочеться зайти туди і повоювати на їхній території, щоб вони відчули, як це. Щоб вони відчули, як це, коли по їх будинках буде прилітати, коли в їхні будинки будуть заходити.
Гвардієць Юрій «Шева» нагороджений медаллю «За відвагу в бою» та відзнакою дев’яносто третьої бригади «Холодний Яр».
182 
