Ні води, ні світла: як живуть кілька десятків людей у прикордонній Гоптівці на Харківщині
Три кілометри до кордону з росією, село Гоптівка. Саме через однойменний пункт пропуску в Україну зайшли колони загарбників та рушили у напрямку Харкова. Території перебували під окупацією 7 місяців. Рашисти розташовувалися в будинках місцевих. На території агропідприємства оселилися осетини.
Ігор Нікольченко, підприємець
А он, бачите, написано «Чорна рота Z». Тут жили осетини. В мене тут був охоронний вагончик – вони з нього зробили лазню. І тут жили вони.
Після себе непрохані гості залишили руйнації та сморід. Власник сільгосппідприємства періодично навідується в колишню майстерню, де ремонтували техніку. Не залишилося нічого – ні машин, ні обладнання.
Ігор Нікольченко, підприємець
Взагалі якщо було техніки 40 одиниць – вкрали 35. Що не вкрали – розібрали.
Збиток за час простою підприємства, за підрахунками аграріїв, складає понад 50 мільйонів гривень.
Ігор Нікольченко, підприємець
У нас були під врожай 2022 року засіяні 400 гектарів озимої пшениці, але ми їх не змогли зібрати, вони так в полі і померли.
На полі замість пшениці вже другий рік колоситься метровий бур’ян. І хоча окупантів з української землі вигнали, обробляти її поки що немає можливості.
Ігор Нікольченко, підприємець
Через те, що ми дуже близько до кордону – постійно йдуть обстріли як по населеному пункту, так і в околицях. Працювати дуже небезпечно, ніхто просто не буде наражати людей. Тут є все, поля поміновані, багато уламків від реактивних систем залпового вогню, артснарядів. Місцеві мешканці і ті хто приїжджає – ми не ходимо польовими дорогами, бо це дуже небезпечно.
Сьогодні у Гоптівці та трьох сусідніх селах живе 68 людей. Світла, газу води та опалення – немає нічого. Родини з дітьми не повертаються. Вік тих, хто залишається – від 55 років.
Любов Шворак, заст. старости Токарівського старостинського округу
Але ми живемо, все прекрасно, нам допомагають. Старлінк нам надали, двічі на тиждень виходимо на зв’язок, люди спілкуються. Генератор нам надали – підзаряжаємо телефони, акумулятори. Криничка тут є, родник далеко. А в криничку ходимо, вручну воду набираємо. Дощової багато води, це є.
В Гоптівці та сусідніх селах немає жодної хати, яку б не зачепило під час обстрілів.
Любов Шворак, заст. старости Токарівського старостинського округу
Майже у всіх. Немає такої хати, щоб вціліла і була як лялечка. Вікна побиті на 99,9%, дахи пошкоджені. Ну таких, що дуже постраждалі хати. Таких, щоб повністю згоріли – три родини такі, де будинки зруйновані. А так є ще стіни, трохи даху. І люди розбирають, знов збирають – рук ніхто не складає. Городи тримаємо, худобу якусь. Птахів, поросяток, корів тримають люди.
Знеструмленими залишаються Проходи, Токарівка, Дементіївка. Зараз енергетики працюють у Руській Лозовій.
Вячеслав Задоренко, начальник Дергачівської МВА
Як тільки заживлять Руську – перейдуть до тих населених пунктів по відновленню критичної інфраструктури – водо-, електро-, газопостачання. Тим, хто там живе, ми допомагаємо з будматеріалами, з вікнами, а на глобальне відновлення житла зараз можливостей немає, бо ворог ще здійснює обстріли.
Гуманітарної катастрофи в населених пунктах немає, каже Задоренко. Ліками та продуктами люди забезпечені.
166 
