В Ірані перша фаза добігає кінця

Коаліція втратила нуль літаків від вогню противника, тоді як іранська ППО тепер являє собою фрагментовані шматки заліза, придушені перешкодами та повністю позбавлені централізованого управління.

Американці пожертвували лише трьома чи чотирма БПЛА від вогню супротивника, виконуючи всю брудну роботу з розкриття позицій, і тепер на ТВД висувається третій авіаносець. Цього разу думаю щоб остаточно закрити небо над союзниками.

Поки французький Charles de Gaulle (R91) зі своєю авіагрупою Rafale M займає позицію в Східному Середземномор’ї, прикриваючи Ізраїль та авіабазу Акротірі на Кіпрі, американський велетень USS Gerald R. Ford (CVN-78) вже проходить Суецький канал, заходячи вглиб Червоного моря.

Це сумарно дає додаткові 120+ бортів авіакрила, які стануть так, щоб їх не дістали єменські хусити, але щоб вони повністю перекрили і союзників, і бази в країнах Затоки від «мопедів», паралельно методично відпрацьовуючи по всьому узбережжю Ірану.

Падіння інтенсивності ракетних пусків Тегерана до жалюгідних 10–15 на день чітко каже про важкі втрати пускових. Це явно не те «пекло», на яке розраховували аятолли. Навіть під час «Дванадцятиденної війни» їх так не тріпали, а зараз, коли коаліція обробила у два рази більше цілей, режим жорстко притиснули до землі.

Так, по базах коаліції час від часу проходять «плюхи», але це неминуче на такому масштабі — ППО рф теж не може зупинити наші дрони, які залітають до ядерної тріади, хімічних заводів та арсеналів ГРАУ.

Але ми не бачимо багатоденних детонацій, важких пожеж чи сотень тіл з американськими прапорами. Кілька десятків дронів, що проходять на величезному ТВД, де працює більше тисячі літаків коаліції — це не більше ніж комарині укуси.

На авіабазу Фейрфорд у Британії вже прибули стратегічні бомбардувальники B-1B Lancer, і скоро підтягнуться B-52H Stratofortress.

Операція буде масштабуватися, але ми бачимо цікавий розвідпризнак: нуль розбомблених НПЗ, нуль знищених портів, електростанцій чи мостів. Навіть заводи подвійного призначення не чіпають.

По збирачу «Шахедів» (завод HESA в Ісфахані) прилетіло рівно в п’ять ключових цехів, але «харчову» основу режиму не б’ють. Коаліція не хоче обрушити регіон у хаос і відкинути його на 500 років назад, у часи, коли пророки виходять із колодязів.

Вони б’ють акуратно, фокусуючись на базах «Басідж», штабах КУДС та поліції. Це пряма ставка на народне повстання — цю гілку вони зберігають.

Чи може режим упоротися і почати копати аналоги «стежки Хо Ши Міна», відновлюючи заводи під землею? Може. Може мінувати Ормузьку протоку з катерів чи ховати допомогу від Китаю та Кореї в тунелях.

Але американці вже замовили таку кількість бетонобійних «подарунків», що вони не закінчаться раніше за іранський бетон.

Я не бачу виходу для Ірану, як зупинити бомбардування, зберігши лице. «Здати» верхівку КВІР, розробників ядерної програми та провести вибори?

Але для цього потрібне падіння режиму, а для цього сотні тисяч протестувальників мають вийти не з плакатами, а з автоматами з водопровідних труб та саморобними мінометами.

Процес не швидкий: вестернізований хлопчик не стає бойовиком за день, але 30 тисяч трупів друзів та близьких, розстріляних режимом, дуже цьому сприяють.

КВІР та Басідж ненавидять і бояться, тому по них і працюють, ламаючи горизонтальні зв’язки, щоб у провінціях почався колапс.

У провінціях вже піднімають голову збройні групи: белуджі з «Джейш аль-Аадль», курди з PJAK та араби з ASMLA. Якщо зв’язок зі столицею перерветься, все це поїде на Тегеран, як у Сирії.

Бомбардування будуть посилюватися, ми побачимо і «килими», і роботу стратегів.

Поки все йде за планом коаліції. Флоту для швидкого мінування протоки у них немає, авіація літати боїться — сьогодні іранці примудрилися власним баражуючим боєприпасом завалити свій же МіГ-29.

ППО вмикає РЛС рідко, бо боїться протирадіолокаційних ракет, а перешкоди давлять їх нещадно. Їх б’ють і не дають зібратися.

Пуски по сунітах у Затоці, по Туреччині та по «зрадниках»-шиїтах з Азербайджану, які спілися з Моссадом і женуть туди нафту в обмін на зброю. Це не тільки про ціни на нафту, це про вигаданих друзів, як завжди у регіоні.

Іран сподівається на вичерпання арсеналів високоточки та на те, що саудити з друзями не піднімуть ще 700 машин. Але зашморг авіаносців на шиї Тегерана затягується дедалі тугіше.

Джерело: https://www.facebook.com/kirill.danil.cenko

Новости портала «Весь Харьков»