Війна прийшла за нею слідом, але так і не злякала: історія електромонтера Ніни Рудь
Об’єкти енергетики у прифронтовому Харкові зараз є головною мішенню для ворога. Підстанції, електростанції та теплоцентралі будь-якої миті можуть опинитися під обстрілом. Та попри це тут працюють люди, що навіть за умови підвищеного ризику для власного життя роблять свою справу. Втім, найважче все ж таки, вважає електромонтер однієї з харківських підстанцій Ніна Рудь, було у перші місяці повномасштабного вторгнення, коли ворог намагався вдертися до міста і навіть дорога на роботу через обстріли та бомбардування могла водночас стати дорогою на той світ.
Ніна Рудь, електромонтер з обслуговування підстанції
Ми їхали, практично де не де можна було побачити машини, все інше стояло.. через блокпости, перевірки, це так ми їздили на роботу.
Інколи інтенсивність обстрілів була такою, що електромонтерам доводилося просто жити на підстанції. Інколи кілька діб, а інколи – й тижнів. Спати під звуки вибухів вдавалося лише уривками.
Ніна Рудь, електромонтер з обслуговування підстанції
Найбільше десь 2 годинки, з 4 до 6 ранку. так от менше припинялися обстріли, то тоді можна було перепочити.
Той день, коли російські ракети прилетіли на підстанцію саме в її робочу зміну, пані Ніна, говорить, запам’ятала назавжди.
Ніна Рудь, електромонтер з обслуговування підстанції
Була сирена, я тільки почала спускатися наниз і чую… Побачила сигнал «земля» і повністю згасло світло, потім я вискочила на двір і побачила, що в мене горить трансформатор.
Через пряме влучення російської ракети та пожежу довелося діяти невідкладно, перемикати обладнання, залучати резерви.
Олександр Ганус, начальник Центральної служби підстанцій (2018-2022 рр.) АТ «Харківобленерго»
Їй пощастило, що вона раніше не вийшла, но не зважаючи на шок, який вона отримала, я бачив, шо вона була шокована, шоковий такий стан. Але вона продовжувала виконувати свої обов’язки і займалась перемиканнями по підстанції для того, щоб заживити споживачів м. Харкова.
Саме за цей випадок Ніна Рудь була нагороджена «Орденом княгині Ольги». Хоча сама вона не вважає себе героїнею, каже – просто виконувала тоді звичну роботу, а допомоги не потребувала.
Ніна Рудь, електромонтер з обслуговування підстанції
Ну переборола в собі, все рівно треба працювати, бо я не зможу сидіти просто вдома і плакатися, що грошей нема… Треба працювати.
У 2014 році Ніна Рудь вже була змушена починати своє життя заново, в іншому місті, через агресію росії. Тоді жінка не могла витримати всі реалії «руського міра», що завітав на Луганщину, та переїхала до Харкова. На роботу влаштувалася швидко, адже мала не аби який досвід – в енергетиці працює вже чотири десятки років і вважає свою професію дуже важливою.
Ніна Рудь, електромонтер з обслуговування підстанції
Я розумію, що від мене залежить робота.. заводи працюють, виготовляють продукцію. Лікарні.. і все все, без електрики нічого не буває, те ж саме тепло, хто не має світла, не має тепла.. і все від цього залежить.
Та навіть тепер, коли українські енергооб’єкти перетворилися на головні цілі росіян, а вибухи, пожежі та аварійні вимкнення стали щоденною дійсністю, змінювати фах пані Ніна не бажає: говорить, вірить у краще.
Ніна Рудь, електромонтер з обслуговування підстанції
Я йду на роботу, я розумію, що може бути – ця ракета прилітає там… долі секунди. Но я кажу, все від всевишнього залежить, можна і на дорозі впасти…
Війна, що прийшла слідом, знову поставила жінку перед вибором – їхати подали до родичів, що мешкають на заході країни, чи залишатися у прифронтовому Харкові. І вона, каже, впевнено обрала останнє, бо збирається відсвяткувати перемогу саме тут.
222 
