Знов на захисті Харківщини: історія нацгвардійця, який після поранення повернувся до побратимів

Харків’янин Максим долучився до лав Нацгвардії на другий день повномасштабного вторгнення. В перший день чоловіку довелося переконувати вагітну на той час дружину в тому, що таке рішення є єдиним правильним.

Максим, нацгвардієць

Поки її переконав, це зайняло день. Наступного дня я пішов до військової частини 3017. Після чого я потрапив до харківського аеропорту, де і почав свою службу.

За плечима в Максима – навчання в Хмельницькій академії Державної прикордонної служби та кілька років служби. На фронт у 2024 році чоловік потрапив у званні капітана, зараз він вже – заступник командира стрілецького батальйону. Один з найяскравіших спогадів гвардійця – Харківський контрнаступ.

Максим, нацгвардієць

Після дводенного наступу ми просто заходили в Куп’янськ після того, як його звільнили. Було завдання зайняти певні позиції. Там був зруйнований міст через залізний переїзд, ми не знали, як обійти і нам показав місцевий житель.

Далі була Кремінна. Під час одного з боїв у Серебрянському лісі Максим дістав поранення. Напад окупантів тоді вдалося відбити.

Максим, нацгвардієць

До нас на позиції зайшли в тил ворожі підрозділи. Всі, хто були зі мною, знаходилися на КСП й пішли відбивати напад. По рації повідомили про 300, що треба евакуювати, медики не відповідали, тому я вийшов бігти до них у бліндаж і поряд розірвалася міна, мене закинуло в бліндаж і потім медики мене теж евакуювали.

Після тримісячного лікування нацгвардієць повернувся до підрозділу. Впевнений – командир має в усьому бути прикладом для підлеглих.

Максим, нацгвардієць

Треба. І крім тебе цього ніхто не зробить. І треба показувати особистим прикладом. Якщо ти не схочеш і не підеш – ніхто не схоче і не піде.

Захисника представлено до нагородження орденом «За мужність» ІІІ ступеня.