На Харківщині замість хат, знищених рашистами, благодійники з США встановлюють модульні будинки
Житель села Цупівка Євген Самойлов став на захист батьківщини в перші ж дні вторгнення російських загарбників. Чоловік на власні очі бачив, як рашисти заходили на рідну землю.
Євген Самойлов
Гоптівка тут у 10 км. 4:20 почалися вибухи. Я вийшов – дивлюся, горить Гоптівка. Ну, думаю, почалася війна, я відчував, що має прийти. Ну, думаю, зайду у військомат, візьму автомат, а з 14 року був у теробороні.
Євгену 59 років, допомагав звільняти Харківщину, побував під обстрілами, зазнав поранення. Влітку 2023-го вирішив звільнитися з армії – каже, зараз потрібен родині, треба виховувати онука, що нещодавно народився. До того ж, тепер чоловік може собі дозволити не винаймати житло – замість вщент зруйнованої хати благодійники з Америки допомогли встановити на його ділянці новенький будинок.
Євген Самойлов
Кухня гарна, дуже здорова. Туалет, ванная, бойлер тут є. Все сподобалось. І запах тут такий гарний, дерево. Дихаю на все серце, мені дуже сподобалося.
Євген з онуком готовий переїжджати хоч завтра, але новий будинок розрахований під електрику, яка у Цупівці ще не скрізь є. На Харківщині встановили 16 таких різних за розміром модульних будинків. Відбір кандидатів на нове житло відбувається в ході безпосереднього спілкування з людьми.
Максим Касьяненко, представник БФ «До України – з любов’ю»
Ми зв’язуємося з адміністрацією, вони нам дають актуальну інформацію, а потім іде живе спілкування з людьми. Ми бачимося з людьми, слухаємо їхні історії, показуємо, що в них було і як воно зруйновано. Потім ця інформація іде в США, викладається на сайті і люди дивляться і обирають, яку родину їм спонсорувати. Деякі будинки одна родина фінансує, деякі кілька, тому що коштовність дуже велика.
Коштує такий будинок як квартира у місті, в залежності від розміру. В середньому – до п’ятдесяти тисяч доларів, кажуть у фонді. У Київській області вже встановлено близько трьохсот шістдесяти будинків, робота волонтерів на Харківщині – тільки починається. Поки що працюють у Прудянці та Цупівці.
Максим Касьяненко, представник БФ «До України – з любов’ю»
Американці не розуміють, як це – на 100% зройноване село, що потрібно було робити, щоб кожен будинок постраждав. Коли я їм кажу, який процент замінування, що навіть у траву не можна виходити – вони у шоці. Вони дійсно хочуть допомогти. Навіть для них це зараз великі кошти. Вартість одного будинку – це як навчання дитини. Тобто вони відмовляються віддати дитину у коледж, аби передати ці гроші користь українців.
Вячеслав Задоренко, начальник Дергачівської МВА
Чому саме Прудянка та Цупівка. Тому що тут був фор-пост. Наші ЗСУ знаходилися у Прудянці, російські окупаційні війська знаходилися у Цупівці. І тут йшли жорстокі бої, в результаті яких ці населені пункти дуже постраждали. Тут дуже тяжка ситуація, тут треба допомогти нашим людям.
Понад шістдесят відсотків будинків у Прудянці зруйновані повністю, в Цупівці – знищена половина хат.
Євген М’ячиков, староста Прудянського старостинського округу
Є багато факторів. Один з них – готовність людини повернутися в село. Будинки ставляться, щоб повернути людей. Далі йдуть родини військовослужбовців, інваліди, всі вразливі категорії. Є ще проблема з доставкою цих модульних будиночків, на понад 50% території їх зараз неможливо довезти. Але з настанням тепла ми це розширимо, щоб доставляти на кожну вулицю.
У Прудянці зараз проживає близько 400 людей, це понад 170 родин. Навесні тут чекають на нову хвилю повернень та збільшення населення принаймні вдвічі.
182 
