Ділові та ранні. Половина українських підлітків починають заробляти до 18 років

Українські тінейджери рано вступають у доросле життя — половина підлітків ще до повноліття заробляють свої перші серйозні гроші, пише журнал НВ.

«Олег у моєму телефоні записаний просто як Бізнес», — діловито демонструє свій список контактів київський 10-класник Ілля Мальцев. Його друг Олег Довгош сидить поруч за комп’ютером і геть не ображається на сухе прізвисько: у свої 16 років хлопці вже придумали спільну справу і заробляють, як самі кажуть, пристойні гроші.

Бізнес-модель у юних підприємців стара як світ: у вільний від школи час вони вирушають на барахолку і полюють там за брендовими речами, які потім доводять до ладу і перепродують у соціальній мережі Instagram. А щоб не схибити, вивчають в інтернеті відмітні ознаки оригіналу.

«Ось, наприклад, пальто Prada. Бачите, які ґудзики і внутрішні шви з голограмою?» — демонструють обізнаність школярі. Таке піде мінімум за 1500 грн, авторитетно заявляють старшокласники, хоча обійшлося їм всього у 300 грн. Аби сформувати ціну, хлопці навіть вивели власну формулу, в яку заклали доставку, непередбачені витрати й націнку за унікальність. Так, за один розпродаж напарники заробили 7,5 тис. грн, маючи стартовий капітал 3 тис.

Близько 68% сучасних підлітків до 20 років вже мають досвід першої роботи

«Ми відкладали подаровані на свята гроші й досить швидко накопичили необхідну суму», — каже Мальцев. Він і Довгош — діти із сімей із добрими статками, а у «великий бізнес» подалися аж ніяк не через скруту. «Хотілося гуляти красивіше, чи що, — пояснює Мальцев. — Не пояснювати батькам, куди витрачаю кишенькові гроші та чому потрібно більше».

Прагнення піти працювати якомога раніше сьогодні переросло у стійкий тренд серед українських тінейджерів. За даними дослідження, яке провели платформа онлайн-оголошень OLX Робота і МакДональдз в Україні, 68% сучасних підлітків до 20 років вже мають досвід першої роботи. Вік претендентів вакансій щороку знижується, і зараз у 14−16 років свої перші гроші заробляє кожен п’ятий.

Про те, що ці зміни відбулися буквально за останні кілька років, кажуть і рекрутери, і психологи. І хоча офіційна статистика демонструє порівняно невелике зростання кількості працюючих тинейджерів (за даними Держстату, якщо в 2016-му працювали тільки 27% молодих людей віком 15−24 роки, то у 2019-му — вже 31%), фахівці стверджують: це лише вершина айсберга. Вся річ у тому, що більшість молодих людей в Україні на свою першу роботу влаштовується неофіційно.

Український ринок праці поки не готовий до свіжої крові, розводять руками експерти. Офіційно оформляти неповнолітніх роботодавці не поспішають через марудну паперову тяганину та мінливості самих юних трудівників. Тому підліткам залишається фріланс, некваліфікована фізична праця і ситуативні підробітки під крилом батьків.

 

12-річний син мільйонера Василя Хмельницького Іван, підробляючи під час канікул офіціантом, отримує 50 грн на годину / Фото: НВ

До того ж усупереч стереотипам до фінансової незалежності тепер прагнуть діти саме заможних батьків. Наприклад, 12-річний син засновника холдингової компанії UFuture Василя Хмельницького, статки якого оцінюють у $201 млн, із 10 років на шкільних канікулах підпрацьовує офіціантом.

«Він тепер розуміє, що коштує долар, що коштує гривня і як вона заробляється», — каже про сина Хмельницький.

Психологи пояснюють тренд тим, що новому поколінню важливі швидкі результати та можливість на щось впливати. «А заробіток грошей — це шанс отримати це все одразу і водночас перевірити свої сили на різних фронтах», — пояснює дитяча психологиня Марія Абрамчук.

І з цим трендом ринку доводиться рахуватися, запевняють рекрутери. Передусім через відтік мізків за кордон. «Роботодавці вже розуміють, що треба взяти тямущих працівників раніше та забрати подалі», — озвучує тенденції експерт порталу rоbota.ua Тетяна Пашкіна.

Також експерти ринку прогнозують: невдовзі працьовиті підлітки можуть перетворитися на окремий робітничий клас і скласти конкуренцію досвідченим співробітникам.

Наступають на п’яти

За чинним законом, українські підлітки можуть підробляти з 14 років. Правда, тільки на канікулах, із дозволу батьків і не більше 24 годин на тиждень. Із 16 років на роботу оформляють уже офіційно, але теж за згодою старших, за трудовим договором і без випробувального терміну. Старшокласникам дозволено працювати трохи більше — по 36 годин на тиждень.

І якщо ще якихось 10 років тому праця без гострої потреби юних українців не особливо приваблювала, то сьогодні вони все більше рівняються на західних однолітків і прагнуть фінансової незалежності.

Внаслідок підлітковий попит на вакансії перевищує пропозицію. «За три місяці ми отримали 12,3 тис. резюме від шукачів віком до 16 років, — оперує цифрами Пашкіна. — Ще якихось п’ять років тому їх було вдвічі-втричі менше». За її словами, у заявках шукачі підробітку уточнюють, що згодні на скромну зарплату й у виборі завдань невибагливі.

А ось роботодавці проявляють обережність: офіційне працевлаштування неповнолітніх — справа марудна. Особливі умови оплати праці та відпускних, короткий робочий день і мінливість бажань самого підлітка ускладнюють процес.

«Наймати дитину нерентабельно, — підсумовує Пашкіна. — Жодних пільг за залучення роботодавцем дитини до праці, у нас не передбачено». Тому працьовитим школярам найчастіше доводиться задовольнятися роздачею рекламних флаєрів, розклеювати оголошення, підробляти в інтернет-магазинах або у сфері онлайн-перекладів.

Монетизація будь-якої дії «вбудована» у психіку сучасних дітей від початку, кажуть психологи

До того ж нерідко з першою роботою підліткам допомагають дорослі. Наприклад, 18-річний студент медуніверситету Тарас Породько свій перший підробіток отримав ще у школі — на літніх канікулах торгував одягом на ринку, куди його влаштував вітчим друга. «Не хотів просити гроші у батьків, — пояснює Породько. — А так за півтора місяці отримав 9 тис. грн».

Батьки рішенню сина не суперечили, але кишенькові гроші продовжували видавати справно. Ба більше, вони розцінили цей фінансовий бунт як шанс занурити дитину в реальний світ. «Мені навіть хотілося, щоб він пішов до чужих людей і отримав негативний досвід, — зізнається мама Тараса Інна Породько. — Наприклад, аби грошей не заплатили». На її думку, перша робота допомогла синові зрозуміти, що фізичною працею завжди можна заробити на життя, але це важко і є сенс вчитися.

Тепер, вже студент, Породько-молодший продовжує брати підробіток на вихідні, але вже в будівельному бізнесі батька на комерційних об'єктах. Каже, що тепер остаточно зрозумів: гроші зайвими не бувають.

Приблизно такої ж думки дійшов Ілля Мальцев ще у 9-му класі. В інтернет-магазині у батька однокласниці він займався перевіркою 3D-ручок, фасуванням кольорового пластику й упаковкою замовлень. «Коли кортить піти погуляти з розмахом, приходжу після школи або на цілий день, коли канікули, — розповідає школяр. — За одну ручку дають 1,5 грн, а за одну посилку — 4 грн. На день виходить приблизно 300−400 грн».

Тепер Мальцев особливо пишається кросівками для футбольного фрістайлу, купленими на власні гроші. «Розуміючи, що я на них сам заробив, тренувався навіть із великим задоволенням», — усміхається він.

 

А 12-річний Іван Хмельницький, незважаючи на мільйони батька, пішов працювати помічником офіціанта в Unit. Cafe — кав’ярню, розташовану в батьківському інноваційному парку UNIT.City. Хмельницький-старший зізнається, що це швидше була його ініціатива. «Я хочу прищепити синові навичку заробляти гроші, — пояснює бізнесмен. — Аби він оцінив, як заробляються гроші, і потім переоцінив, як вони витрачаються. Бо це хороший кейс, коли на другий робочий день Ваня заробив 100 грн. І коли я зайшов його забирати, то Ваня каже: „Тату, купи мені сік, будь ласка“. Сік коштує 20 грн. Я кажу: „Ваню, так ти ж заробив гроші, купи“. Він каже: „Ні, тату. Це дорого. Я за свої купувати не буду“. І це — головна мета».

Монетизацію будь-якої дії «вбудовано» в психіку сучасних дітей від початку, кажуть психологи. Тому навіть мінімальний підробіток — це можливість конструктивно використовувати юнацьку енергію і підтримувати мотивацію. «У нинішньої молоді така особливість: якщо їм цікаво, у них все в руках горить, і вони самі себе організовують», — пояснює Абрамчук.

Це збагнули вже багато великих компаній, які тепер намагаються зробити молодіжну команду своєю конкурентною перевагою. Наприклад, мережа ресторанів швидкого харчування МакДональдз в Україні активно залучає 18-річних, і для 64% її співробітників ця робота є першою.

«Молодше покоління працівників навчає нас бути уважними, гнучкими і технологічними», — каже директор із персоналу компанії Наталія Тіморіна.

Студентка хореографічного факультету Університету культури Валентина Вандоляк роботу почала шукати рік тому, щойно їй виповнилося 18 років, і гнучкий графік був одним із головних критеріїв вибору. Так Вандоляк опинилася у МакДональдз, де швидко доросла від рядового співробітника до експерта із гостинності. «Моя робота дозволяє поєднувати кілька робіт», — стверджує Вандоляк і пояснює: крім МакДональдз, ідеться про хореографію.

Студентка хореографічного факультету Університету культури Валентина Вандоляк прийшла на роботу в МакДональдз, як тільки їй виповнилося 18 років / Фото: Наталя Кравчук / НВ

Критерії вибору роботи різняться від покоління до покоління, нагадують експерти. Так, згідно із дослідженнями, молоді люди віком від 18 до 24 років, яких часто називають поколінням Z, передусім шукають кар'єрні можливості. І тут вони докорінно відрізняються від міленіалів (25−34 роки), яким потрібна приємна робоча атмосфера. Представники покоління Х (35−40 років) насамперед звертають увагу на рівень зарплати, а так званих бебі-бумерів (55−65 років) приваблює важлива й цікава робота.

За словами експертів ринку праці, утримати нове покоління на одному місці не так і просто. «Це Х-си можуть триматися за роботу, щоб не псувати трудову, а Z-ти і години не просидять, якщо щось не влаштовує», — констатує Пашкіна.

Z-пошукачам потрібно продавати середовище однодумців і простір, де можна із задоволенням працювати, радять фахівці.

Гості з майбутнього

Завдяки швидкому розвитку технологій і легкому доступу до інформації у молоді з’являється більше «швидких» можливостей, кажуть психологи. Діти буквально блискавично освоюють усе, що пов’язано з цифрою. «Те, з чим наше покоління розбиратиметься місяцями, сучасні підлітки опанують за тиждень і навчаться на цьому заробляти», — стверджує Абрамчук.

На це вже починає реагувати ринок: зі слів Пашкіної, щодня з’являється все більше нових професій, переважно у сфері діджитал, для яких дипломи поки не потрібні, — таким спеціальностям виші не вчать. І тут сучасні підлітки дадуть фору будь-якому досвідченому співробітнику.

«Тут роботодавець звертає увагу не на знання, а на якісь базові скіли, які можна прокачати», — зазначає Пашкіна.

Якщо хочеш, щоб людина була успішною, дай їй можливість

Батьки мають самі підштовхувати дитину до підробітків, переконаний Хмельницький, інакше дитина весь день буде сидіти на дивані та грати у смартфоні в ігри.

«Якщо ти хочеш, аби людина була успішною, дай їй можливість», — каже він.

Натомість відсутність фінансової грамотності може перетворити гроші в руках підлітка на зброю проти нього ж самого. Починаючи з необдуманих покупок і закінчуючи забороненими речовинами.

«Якщо гроші в 16 років потраплять у руки дитини вперше, то будуть проблеми, — застерігає Абрамчук. — Тому починати навчати фінансової грамотності потрібно якомога раніше».

Зваживши всі за і проти, експерти демонструють одностайність: тренд раннього трудового старту позитивний, і батькам важливо його підтримувати, незважаючи на страхи й ризики. Передусім це можливість для молодої людини швидше адаптуватися у дорослому житті та зрозуміти, чим вона хоче займатися у перспективі.

«У майбутньому такі хлопці й дівчата зазвичай упевненіші в собі, спокійніші, — підсумовує психологиня Абрамчук. — Вони реалізують свої соціальні ролі й на крок випереджають однолітків у професійному становленні».

Источник: nv.ua/

Новости портала «Весь Харьков»