Понад половина опитаних українців бояться мобілізації через ризик загинути на фронті або дістати важке поранення — дослідження ZN

В рамках соціологічного дослідження, проведеного на замовлення ZN. UA Центром Разумкова, українців запитали:

"Чи відчуваєте ви стурбованість за себе чи своїх рідних у зв’язку з активізацією мобілізації, що відбувається нині?".

55,5% респондентів зазначили, що відчувають дуже сильну стурбованість, ще 22,4% стурбовані, але не сильно. І лише 17% відповіли, що їх активізація мобілізації не турбує.

На запитання "На вашу думку, чим найчастіше зумовлене небажання служити у Силах оборони України тих військовозобов’язаних, які ухиляються від мобілізації?", 61,6% респондентів відповіли, що це "нездатність подолати страх загибелі, страх отримати важке поранення".

Ще 53% опитаних бояться потрапити на фронт без належної підготовки та спорядження.

Ветеран ЗСУ Леся Литвинова у статті "Мобілізація: чому українці не поспішають іти служити і чи можна це змінити? Результати соцдослідження" (https://zn.ua/ukr/war/mobilizatsija-chomu-ukrajintsi-ne-pospishajut-iti-sluzhiti-i-chi-mozhna-tse-zminiti-rezultati-sotsdoslidzhennja.html) зауважує, що страх — одна з найсильніших емоцій.

Мабуть, немає жодної людини на фронті, яка б не боялася, адже інстинкт самозбереження є одним із базових.

Проте підготовка і спорядження – саме те, що можна забезпечити собі самостійно.

"Різноманітних курсів і полігонів нині задосить. Жоден навчальний центр не здатний зробити з новачка бойового Рекса за короткий строк.

Але можна не чекати, поки з тобою станеться мобілізація, й готуватися до неї вже сьогодні.

Те саме стосується оснащення. Базовий набір отримають усі. А якщо є бажання підібрати щось зручніше, то час досі є", — пише Литвинова.

Понад третина опитаних бояться залишити родину без годувальника (36,1%), посилаються на слабке здоров’я (33,9%) та повідомлення про зловживання військових командирів (32,8%).

"Напевно, це насамперед пов’язане з тим, що виплати за поранення чи загибель досі повністю не врегульовані, інколи на них треба чекати досить довго або навіть добиватися через суд.

Якби ці питання вирішувались оперативно й без чергових гучних скандалів, цього страху точно можна було б позбутися", — додає авторка.

11,2% респондентів вважають, що вони будуть корисніші в тилу. І менш ніж 8% опитаних байдуже, що буде з країною, вони мають пацифістські (2,9%) чи проросійські (1,7%) погляди.

Інші причини вказали 3,4% опитаних.

Українцям, які бояться потрапити в зону бойових дій без належної військової підготовки й оснащення, поставили питання "Хто саме або яка саме державна установа спроможні забезпечити справедливість проведення мобілізації?".

У відповідь 31,2% назвали головнокомандувача ЗСУ. Ще 28,5% вказали, що це президент України — Верховний головнокомандувач, а і 26,6% — Міноборони.

За рейтингом одразу після них іде не Верховна Рада, не ТЦК, навіть не поліція, а "громадяни України". Так відповіли 19,1% респондентів.

"І щось мені підказує, що тут мова не про те, хто має йти служити, а про те, як зробити, аби вони не йшли.

Саме "народ України" "справедливо" перекриває дороги, зносить пости ТЦК та нападає на їх представників. Бо в уяві значної кількості людей це і є справедливість", — зазначає авторка.

Литвинова додає, що запит на справедливість у більшості людей досить специфічний.

Вона нагадала нещодавнє дослідження ZN.UA (https://zn.ua/ukr/UKRAINE/vijna-chi-mir-ukrajintsi-khochut-povernuti-kordoni-1991-roku-ale-chijimi-rukami-rezultati-sotsiolohichnoho-doslidzhennja.html), в якому дуже чітко простежується одна тенденція — українці виступають проти втрати територій і миру на умовах агресора, але не готові брати в цьому участь безпосередньо або відправляти на війну близьких.

Джерело: https://t.me/znua_live/159793

Новости портала «Весь Харьков»