Байден може знятися з президентських виборів у США на користь колишньої першої леді країни Мішель Обами

Джо Байден може знятися з президентських виборів у США на користь колишньої першої леді країни Мішель Обами — Der Spiegel.

Німецьке видання пише, що можливість такого несподіваного повороту обговорюється досить серйозно. Демократична партія навіть включила відповідне питання у соціологічні опитування населення. Також букмекерські контори продовжують розглядати Мішель Обаму як одного з найперспективніших потенційних кандидатів на президентських виборах у листопаді.

"Ідея жінки-президента надихає багатьох американців", — зазначають у виданні.

Інтерес до Обами політексперти пояснюють тим, що "ніколи раніше в історії США не стикалися один з одним два кандидати, які були б настільки непопулярними".

Так, дві третини американців вважають Джо Байдена надто старим для того, щоб керувати країною ще чотири роки. Ненабагато молодший і Дональд Трамп, який також претендує на президентське крісло. Крім того, багато американців висловлюють небажання бачити його перемогу на наступних виборах на тлі численних судових справ, порушених проти нього.

Сама Обама користується великою популярністю у США, хоча раніше заявляла, що політика є "брудною справою", якою вона не хотіла би займатися.

Як пише Der Spiegel, "грандіозний жест" Байдена на користь Обами може статися у серпні на з'їзді Демократичної партії. Водночас, прессекретар ймовірної кандидатки спростував чутки про те, що Мішель та Барак Обама відмовляли Байдена балотуватися на наступний термін.

Чи може Мішель Обама замінити Байдена? І що з цього буде?

Der Spiegel пише, що можливість такого сюжетного повороту серйозно розглядають. Демократична партія навіть включила відповідне питання у соціологічні опитування населення. Букмекери теж вважать Обаму однією з фавориток.

Базово:

1. Ніхто не знає (можливо, крім Байдена) чи це станеться.

2. Зараз аналізувати яким президентом вона може бути - спекуляції чи дурість. Особливо у порівнянні з чоловіком. Бо кон'юнктура і виклики геть змінилися.А саме вони переважно визначають політичний курс.

3. Її кандидування дійсно можливе. І ця стаття про те - ЧОМУ.

Чому Байдена розглядають як слабкого кандидата?

1. Два головні кандидати - вкрай непопулярні. Якщо вибори будуть “Байден проти Трампа”, вони перетворюються на 100% “битву антирейтингів”.

2. 2 з 3 американців вважають Байдена надто старим навіть на фоні Трампа. Тут свою справу роблять меми. Так, меми про старість і недолугість Байдена створили стійку асоціацію старості з ним невідворотною, хоча Трамп лише на 4 рочки молодший.

3. Байден останнім часом робить купу доволі дивних заяв. Його звинувачення на адресу Японії, Індії, Китаю та Південної Кореї у ксенофобії через “небажання приймати мігрантів” можуть сподобатися хіба що радикальним лівим в США, бо нелегальна міграція хвилює навіть поміркованих виборців самого Байдена.

Плюс до того антирейтинг Трампа настільки значний, що його може перемогти практично будь-хто відомий, притомний і достатньо поміркований, якщо не буде дратувати виборців, що сумніваються.

Чому Мішель Обама? Мішель Обама дуже популярна. Так, відповідь банальна. Давайте деталізуємо як це сталося.

Мішель Обама брала активну участь у політичній кар'єрі свого чоловіка і була чи не найпомітнішою першою леді в історії США. Хоча на початку політичної кар'єри Обами-чоловіка вона була скептичною через вплив політики на дітей пари, президентську кампанію 2008 вона провела дуже активно, в тому числі особисто писала свої промови і часто виступала взагалі без чернеток. Юридична освіта і адвокатська практика не пройшли дарма. Під час кампанії рейтинг її схвалення досягав 55%.

Під час першого строку свого чоловіка і президентської кампанії 2012 Мішель концентрувалася на внутрішній проблематиці і образі “тієї, хто розуміє проблеми простого народу”. В підсумку рейтинг її схвалення ніколи не падав нижче 60%, долаючи “однопартійність”. В підсумку під час виборів 2012 на фоні спірних результатів президентства саме образ Мішель Обами був одним з козирів тандему Обама - Байден.

Після завершення президентства Обами його дружина залишилася активною громадською діячкою: критикувала адміністрацію Трампа за недофінансування шкільного харчування, недостатню увагу доступності освіти, особливо для жінок, за ксенофобію і мізогінію.

Мішель Обама у нас, як і Трамп колись, супер-популярна медійна фігура. Її мемуари Becoming стали суперхітом - за перший рік продажів (листопад 2018 - листопад 2019) тільки в США було продано більше 11 мільйонів копій. Netflix 2020 випустив документальний фільм за мотивами і він теж став хітом.

Її наступна книга The Light We Carry: Overcoming in Uncertain Times, а також документальний фільм по мотивам теж отримали купу премій.Вони присвячені життю у нашому мінливому світі, а також містить дуже багато автобіографічного (наприклад, про те як бути студенткою - афроамериканкою у Прінстоні 80-х).

Для більшої присутності у медіа-полі не вистачає хіба що серіалу чи кіно. А, стоп. Вони є. 2022 року вона отримала номінацію на премію Black Reel Awards за роль в серіалі Black. Також Обама має популярний подкаст, веде кулінарне шоу для дітей (за яке отримала кілька телепремій).

Коротше, суперпопулярна медійна фігура з публічним політичним бекграундом - те що треба, щоб перемогти Трампа. Питання в тому, чи буде така політична авантюра реалізована Байденом, Обамою і Ко.

Про Обаму і його зовнішню політику.

На фоні гіпотетичного балотування Мішель Обами (яке вона спростовує) згадали, що її чоловіка традиційно прийнято шпиняти за “нерішучість”, “жалюгідність” і оце усе. Іноді за діло.

Тому це привід поговорити про те, як політика (особливо міжнародна) працює у реальному житті. На прикладі Обами. Бо політична доцільність і реальний стан справ (зовнішні обставини) набагато впливовіші за характер чи переконання.

Обама отримав вкрай погану спадщину від Буша. 8 років зовнішньої політики, засновані на утвердженні сили, зруйнував статус США як головного світового арбітра. Який вони старанно будували після Вʼєтнаму.

Вторгнення в Ірак 2003 підірвало довіру до США як ззовні, так і всередині. Бо базувалося на брехні. “Глобальна кампанія проти тероризму” провалилася. Ще 2006 у звіті розвідки “Тенденції у глобальному тероризмі” вказувалося, що в Іраку формується нове покоління терористичних лідерів та бойовиків. В результаті запалав весь Близький Схід. На цьому фоні адміністрація Буша приділяла недостатньо уваги більш актуальним (на думку багатьох) ризикам. КНДР 2006 отримала свою ядерну зброю, а Іран 2003-2004 відновив свою ядерну програму.

Буша звинувачували, що саме недостатня увага до внутрішньої політики зробили економічну кризу 2007 такою болючою для економіки і суспільства США. Це все робило популярною думку, що “ковбойська політика” коштувала забагато при деструктивних результатах.

Тому коли Обама почав декларувати свою зовнішньополітичну доктрину, багато хто сприйняв це як гарний сигнал змін на краще. Вона вписувалася в систему поглядів політичного філософа Рейнхольда Нибура: “Нація з надмірною політичною владою відчуває подвійну спокусу перевищити обмеження історичних можливостей”. Або, як казав дядя Бен, “Чим більша сила — тим більша відповідальність”.

Доктрину Обами коротко можна описати так:

1. США має дивитися на світ як на більш складний.

2. США має розглядати власну безпеку як частину загальної світової безпеки, виходячи з балансу своїх інтересів та інтересів інших країн, що має знизити рівень антиамериканізму у світі.

3. Головний пріоритет - безпека і свобода торгівлі, на яких базуються економічні інтереси США

Це пояснює майже всі його дії під час президентства. І спробу зниження напруги у відносинах з росією, і зміну риторики щодо мусульманського світу, і заклики до розширення політичного діалогу з Індією і Китаєм, і спробу повернути Ізраїль і палестинців за стіл перемовин (що робили Буш-ст. і Клінтон, але зруйнував Буш-мол.), і навіть ядерну угода з Іраном.

Останнє найбільш показове. 2010 Обама ввів додаткові санкції проти Ірану за придушення протестів. Але коли 2013 в Ірані було обрано поміркованого Рухані, країни почали перемовини щодо ядерної програми Ірану. І домовились що США почнуть згортати санкції в обмін на відмову Ірану від наміру отримати ядерну зброю. Чи могло воно спрацювати? Важко сказати. Але кон'юнктура знову змінилася.

Що стосується України і реакції на Крим, то тут сам Обама сказав доволі ясно і чітко в інтервʼю The Atlantic. І мені нема чого йому заперечити:

Цитата 1. «… сама Україна була інша. Варто пам’ятати, що фактично перед тим там при владі був автократ, прихильний до путіна… У парламенті ще були елементи, пов’язані зі старим режимом»

Цитата 2. «… з того, що змінилося з 2014, - це те, що відчуття національної ідентичності продовжило зміцнюватися. … анексія Криму й частини території на сході допомогло українцям чітко зрозуміти, хто вони і за що вони виступають…»

Ні, Барак Обама не герой мого роману. Але все ж варто враховувати, що він вимушений був розгрібати за своїм попередником (який теж багато в чому діяв вимушено) і уникати підвищення міжнародної напруженості. Бо тоді масштаби загрози прямої конфронтації з росією і Китаєм були набагато нижчі.

Зараз все не так. Але провини Обами в зміні обставин не те щоб багато. Наприклад, він ніяк не міг передбачити “Арабську весну”. Іноді шторм історії несеться незалежно від прогнозів.

Джерело: https://t.me/yb_ua/5367

Новости портала «Весь Харьков»