Спадок Трампа. Чи стала Америка знову великою і багатою?

Трамп переобирається під старим гаслом: "Повернемо Америці колишню велич". Ще рік тому він друкував плакати "Збережемо велич Америки". Пандемія внесла корективи

Чотири роки тому Дональд Трамп пообіцяв американцям економічний бум і процвітання. Чи виконав він свою обіцянку? Чи стала Америка багатшою й впливовішою, перш ніж коронавірус кинув найбільшу світову економіку в смуток і зневіру наприкінці його першого президентського терміну?

Відповідь на це запитання коротка: так, стала. Чи це заслуга Трампа? Читайте нижче.

Спадок Трампа виражений не лише у даних про зайнятість, прибутки і борги. Політика найбільш екстравагантного президента у сучасній історії США змінить майбутнє американської економіки незалежно від того, чи залишиться Трамп на другий термін після листопадових виборів.

Проміжні підсумки його правління можна підвести вже зараз. Навіть якщо за місяць, що залишився, в економіці щось зміниться у кращий або гірший бік, на результат голосування це не вплине - переважна більшість американців вже зробили свій вибір.

Вірус все зіпсував

Трамп розраховував переобратися на хвилі економічного буму. Але пандемія спричинила найважчу кризу з часів Великої депресії столітньої давнини і рекордне безробіття. Передвиборчі гасла довелося переписувати.

А до 2020 року все йшло непогано: економіка зростала в середньому на 2,5% на рік і доросла до 20 трлн доларів - це майже чверть світової.

І нехай Трамп обіцяв виборцям зростання "на 4%, а може і на 5% і навіть на 6%" на рік, але й більш скромні цифри не зірвали б тріумф. Адже решта розвиненого світу ледь оговталася від фінансової кризи десятирічної давнини, а зростання в Європі або Японії ледь жевріло. Однак Америка все далі йшла вперед.

Але через пандемію Трамп тепер увійде в історію як президент, при якому обірвалася найтриваліша в американській історії десятирічна фаза економічного зростання.

Не Трамп придумав коронавірус, з ним довелося б зіткнутися будь-якому президенту. Він переконаний, що відмінно впорався із завданням. Супротивники звинувачують його у провалі та світовому антирекорді: 200 тисяч смертей.

Нескінченні локдауни вже зашкодили економіці, а тепер ризикують зірвати ще й головний споживчий сезон - осінньо-зимову низку свят і розпродажів: від Гелловіну до Різдва.

Ще до того, як пандемія докотилася до США, американські вчені вивчили уроки "іспанки" і дійшли висновку, що економіка падає скрізь однаково, а ось відновлюється швидше там, де санітарні обмеження запроваджують швидко і масштабно. І знімають не при перших ознаках полегшення, а коли скажуть епідеміологи. Тоді карантин виходить коротшим, а шанси рецидиву набагато нижчими - як і економічні збитки.

Цю теорію під час нинішньої пандемії довели країни Азії та деякі держави Європи.

Але Трамп пішов іншим шляхом: він вимагав від мерів і губернаторів штатів знімати обмеження і ще на початку травня говорив, що так, люди постраждають від вірусу, і "деякі постраждають дуже, але ми просто зобов'язані відкрити країну, і ми зобов'язані зробити це якомога швидше".

Підриває засади

Яку б оцінку за боротьбу з ковідом не поставили Трампу виборці й історія, його економічна спадщина виходить далеко за межі кризового управління часів епідемії.

Трамп прийшов до влади під гаслом "Повернемо Америці колишню велич" і три з гаком роки проводив політику під девізом "Америка передусім". Прихильники Трампа з ентузіазмом підтримали його новий курс та інструменти: ізоляціонізм, торговельну агресію, санкції й обмеження.

Супротивники ж вбачають у ньому загрозу засадам економічного домінування Америки у світі й вважають, що замість розвитку і перебудови Трамп весь цей час повертав країну у звичне йому затишне минуле.

Він підпиляв кілька опор, на яких США з середини минулого століття височіють над рештою світу. У тому, що раніше здавалося непорушним, потроху почали сумніватися і друзі, і вороги, і фінансові ринки.

При ньому Америка стала першою розвиненою державою, пішла проти течії економічної історії останніх десятиліть: проти глобалізації та відкритості, проти повільної та болісної згоди багатих країн поділитися добробутом з країнами, що розвиваються, заради скорочення нерівності у світі.

Спостерігаючи за реаліті-шоу у Білому домі, вражені глядачі починають перешіптуватися і боязко формулювати перші сумніви у майбутньому США як світового лідера, надійного торговельного партнера, відкритої економіки та емітента головної резервної валюти - долара.

Трамп посварив США з головним союзником - Європою, другою економікою світу. Він тиснув на сусідів - Канаду і Мексику. Він розв'язав торговельну й технологічну війну з Китаєм - третьою економікою світу.

Він вивів США з Паризької кліматичної угоди, паралізував роботу Світової організації торгівлі, відмовився фінансувати Всесвітню організацію охорони здоров'я. Він виглядав чужинцем на зустрічах "Великої сімки", нехтував етикетом і традиціями великої політики.

Він підірвав усталені норми і структуру держуправління у США, зволікав з призначенням посадовців, натомість поспішав заповнити суди консервативними суддями. Він порушував одне табу за іншим, відкрито тиснув на центробанк і прокурорів.

Прихильникам це припало до смаку: вони вбачають у ньому бунтівника, що розганяє сонне царство бюрократів, котрі забули про народ. Вони переконані: від здорового економічного егоїзму і демонстрації сили виграють американці.

Критики заперечують: історію не повернути назад, а закони економіки не змінити твітом.

Економісти, що виводять ці закони, терпляче вивчають мутацію американської політики, не поспішають з висновками і точно не вважають зміни незворотними.

Фінансисти з усмішкою читають газетні заголовки про близький занепад долара як світової резервної валюти.

In dollar we trust

Панахида передчасна, переконані вони: нехай Трамп і розхитує фундамент цієї піраміди, йому далеко до руйнування інститутів, на яких ґрунтується статус долара як найнадійнішого активу у світі.

Непідконтрольні волі президента суди, конгрес і центробанк разом з економічною потужністю обіцяють американській валюті домінування на десятиліття. Що довела й теперішня криза, під час якої Федеральна резервна система фактично взяла на себе роль світового кредитора, а американські держпапери довели статус головного інструменту заощаджень. Частка доларових розрахунків у торгівлі залишається незмінною.

"Скорочення ваги США у світовій економіці, агресивні односторонні фінансові санкції й зростання сумнівів щодо провідної ролі США на світовій арені можуть прискорити зниження ролі долара в майбутньому", - припускає ветеран американського мінфіну і колишній представник США у МВФ Марк Собел.

"Однак поки всі передумови для збереження статусу резервної валюти на місці: найбільший, ліквідний і відкритий ринок капіталу в світі, солідний захист прав власності, гігантська економіка, сильна фінансова система з міжнародною мережею. Плюс інерційний ефект", - пише він, відкидаючи можливість швидкого занепаду долара.

Найбільшим закордонним власником американського боргу є Китай, проти якого Трамп розв'язав вендету щойно прийшов до влади. Однак ані диверсифікація резервів Китаю, ані заяви Трампа про те, що слабкий долар вигідний американським виробникам, не призвели до падіння курсу.

На початку цього року стало остаточно зрозуміло, що Трамп долару не перешкода: у січні він помирився з Китаєм, а до травня змінив риторику і підтримав сильний долар.

На терені підриву підвалин економічної потужності США успіхи Трампа заспокійливо скромні. А як у нього з творчою діяльністю? Якими досягненнями може похвалитися Трамп за останні три з гаком роки?

Чого досяг Трамп

До нинішньої кризи економіка при Трампі зростала приблизно такими ж темпами, як за часів Барака Обами, який в'їхав у Білий дім в розпал фінансової кризи 2008-2009 років.

Зарплати в приватному секторі неухильно підвищувалися, а кількість робочих місць зростала. До лютого безробіття скоротилося до мінімальної за півстоліття позначки у 3,5%.

Однак зростання це почалося ще при Обамі, і його темпи жодним чином не змінилися за часів Трампа. Робочі місця, наприклад, Америка створювала на диво завзято понад 100 місяців поспіль.

І умови були приблизно однакові: нехай Трамп спочатку скаржився, що Обамі пощастило керувати при масштабному післякризовому стимулюванні економіки, він в результаті стомив своїми твітами центробанк, і той припинив підвищення ставок. До того ж окрім кредитного стимулювання Трамп домігся прямого бюджетного: провів через конгрес податкову реформу.

Коронавірус перекреслив всі досягнення. Але це надзвичайна подія, її вплив тимчасовий, і коли-небудь економіка відновиться. Однак це вже історія другого терміну Трампа або першого терміну Джо Байдена.

А до появи вірусу економічний порядок Трампа визначали дві його флагманські стратегії: агресивний протекціонізм і відмова від "зеленого" порядку денного на користь розвитку енергетики. Які плоди принесли вони Америці?

Спочатку про протекціонізм.

Трамп розв'язав торговельні війни з усім світом. Він підвищив мита на китайські та європейські товари.

Мета: змусити американські компанії перевести виробництво у США, переконати іноземців купувати більше американської продукції, скоротити дефіцит торгівлі та обрізати крила Китаю, який прагне до технологічної переваги.

Результат: дефіцит не скоротився, а виріс. Підвищені мита сплачують американські споживачі, гроші йдуть у бюджет, і з них влада компенсує втрати тим, хто потерпає від збитків через дії у відповідь.

Демократи закидають Трампу, що його торговельні війни позбавили Америку 300 тис. робочих місць. Компанії переносять виробництво з Китаю, як того хотів Трамп, але не в Америку, а до В'єтнаму і на Філіппіни.

Китай не здається, і конфлікт не тільки не завершився повною перемогою Трампа до перевиборів, але лише загострюється і обіцяє десятиліття в'язкого бодання.

Крім зовнішнього фронту у війні за "Америку насамперед", Трамп відкрив внутрішній: проти іммігрантів. Після приходу до влади він підписав указ "Купуй американське і наймай американців",і в результаті кількість відмов у видачі віз H-1B висококваліфікованим працівникам зросла втричі.

Але виявилося, що попит на робочу силу породжує не указ президента, а потреби ринку праці та можливості компаній.

Інтернет-гіганти Кремнієвої долини та інший американський бізнес, зіткнувшись з обмеженнями на запрошення працівників з-за кордону, почали наймати персонал за кордоном: здебільшого, в Канаді, Індії та Китаї, з'ясувала Брітта Гленнон, професор Вортонської школи бізнесу при Пенсільванському університеті.

У ньому колись навчався Ілон Маск - іммігрант з Південної Африки.

Якщо спостереження Гленнон правильні, то Трамп, обмежуючи висококваліфіковану міграцію, ризикує позбавити Америку не лише робочих місць і платників податків, а й привабливості для талановитих і амбіційних людей з усього світу, що завжди були головною складовою її успіху.

Про тріумф чи провал протекціонізму доби Трампа говорити зарано, а ось його політика в галузі екології й енергетики дає відчутні результати. Уже цього року Америка - ще донедавна найбільший імпортер енергоресурсів на планеті - повинна була перетворитися на нетто-експортера.

Які корективи внесе у ці плани коронакриза, ми дізнаємося на початку наступного року. Щоправда, Трамп оголосив про перемогу ще два роки тому.

"Ми стали головним виробником енергоресурсів у світі. Хто б міг подумати! - вихвалявся він у липні 2018-го. - В енергетиці ми тепер найбільші у світі. Найбільші! І вперше в історії ми стали експортером енергоресурсів. Такого ніколи не було. А тепер - експортуємо".

Трамп поквапився. Перед пандемією експорт та імпорт зійшлися в одній точці.

Можливо, Трамп мав на увазі газ - тут Америка дійсно пожинає плоди технологічної революції у нафтогазовидобуванні та давно потіснила колись найбільшого виробника в світі - Росію.

Тепер вона активно бореться з головним конкурентом ще й за ринки збуту: ареною для останньої сутички стало Балтійське море в Європі й газопровід "Північний потік-2".

Але й з газом аналогічна ситуація: Трамп лише закріпив досягнення свого попередника.

Источник: bbc.com

Новости портала «Весь Харьков»