Про Малі і дипломатію

Виявилось, що деяким читачам треба пояснення щодо “розірвання дипломатичних відносин” з боку “уряду” Малі. Бо навіть тут примудряються знайти “провину України”. НЕіронічно.

Поточний “уряд” Малі - це справжня військова хунта, яку легальним урядом визнає дуже небагато країн. Західні країни і більшість африканських обережно називають його “перехідним урядом”.

Режим існує з 2021 року, коли військові усунули від влади своїх же партнерів по владі, до якої вони прийшли внаслідок попереднього військового перевороту. Ключовий союзник голови хунти Ассімі Гоїти - росія. Навіть Китай тримається від режиму Гоїти подалі і дуже обережно підтримує контакт. Тому те, що проросійська хунта в Малі за першої нагоди виконала прохання росії і “вдарила” по Україні (як могла) - цілком логічно.

Інше питання: чи нашкодить це якось Україні і нашим контактам з країнами “глобального Півдня”? Та ні, ніяк не нашкодить.

По-перше, навіть якщо уявити що українські спеціалісти допомагають бити по “вагнерам”, то Малі в такому випадку не прецедент. Про удари у Судані писали провідні західні медіа.

По-друге, для режимів країни, які самі бояться російської чи китайської гібридної експансії Україна одночасно і приклад ефективної протидії, і джерело невичерпного досвіду як з цими загрозами боротися.

І коли Україна зможе - коли сама відібʼється від росії - наші військові можуть стати величезним джерелом досвіду і експертизи для відносно демократичних країн Африки і Азії в питанні боротьби з проросійськими режимами і російськими же проксі і найманцями.

Ну і так. Постійно шукати недоліки в собі, у своїй державі, у дипломатах чи розвідниках - це вкрай шкідлива звичка. Особливо коли ці “недоліки” дратують справжні військові хунти. Тут радіти треба, що нас вже так бояться.

Про Малі і дипломатію