Соціальні послуги: допомагаючи, не зашкодь

Громади мають визначати потребу в їх кількості, якості та спрямуванні, а держава — контролювати

Соціальні послуги — це допомога, піклування і турбота, яких потребує чимало українців. Серед них літні й хворі, дорослі й неповнолітні з інвалідністю, родини, що потрапили у несприятливі життєві умови. 2020 року набув чинності Закон України «Про соціальні послуги». На жаль, трагедії, як та, що сталася наприкінці січня на околиці Харкова в пансіонаті «Золотий час», коли у вогні загинуло 15 осіб, досі трапляються. Як з’ясувалося згодом, заклад навіть не було позначено на мапі міста. У його керівництва не було жодних дозвільних документів на проведення такої діяльності, а в персоналу — навіть медичних книжок.

Як запобігти повторенню таких трагедій у майбутньому? Чи може на це вплинути держава? Як поліпшити надання соціальних послуг і посилити контроль за їх якістю? Із цими запитаннями «УК» звернувся до міністра соціальної політики Марини Лазебної.

«Соціальні послуги — це те, запит на що є в кожній громаді. І тому наша мета — щоб кожна людина мала безперешкодний доступ до якісних соціальних послуг за місцем проживання, щоб у будь-якому куточку України такі послуги були гарантованого обсягу та якості».

Закон «Про соціальні послуги» чинний рік, із січня 2020-го. Відповідно до нього та реформи з децентралізації, саме громада стала центром, який виявляє осіб, що потребують соціальних послуг, оцінює їхні потреби, забезпечує надання, розвиває необхідну для цього інфраструктуру на базі комунальних і приватних надавачів соціальних послуг.

Держава тут встановлює правила: стандарти гарантованого обсягу та якості послуг, вимоги до надавачів, правила оплати, соціального замовлення тощо. Ті, хто надають такі послуги, мають виконувати ці правила.

Протягом 2020 року уряд ухвалив необхідну нормативну базу для регулювання всіх ключових етапів надання послуг людям — від виявлення та оцінки потреб людей до якості конкретної послуги.

Міністерство стандартизувало вже 23 соціальні послуги. Це найзатребуваніші й найпопулярніші, або, як називає їх сам закон, базові. Серед них догляд удома й денний догляд — послугу нині отримують понад 800 тисяч осіб, натуральну допомогу — майже 400 тисяч, соціальну адаптацію — приблизно 300 тисяч, соціальний супровід сімей у складних життєвих обставинах — 40 тисяч родин, стаціонарний або паліативний догляд — понад 60 тисяч. Місцева влада визначає потребу людей у цих послугах, закладає їх у плани розвитку громад і планує видатки.

* Відповідальних запрошуємо до реєстрації

Щоб людина мала інформацію, де можна отримати ту чи іншу послугу за місцем проживання, із січня 2020 року розпочато формування реєстру надавачів соціальних послуг в тестовому режимі. За підсумками тестового періоду роботи реєстру 27 січня 2021 року уряд затвердив постанову «Про Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг», яка визначає правила його формування та ведення, доступ суб’єктів до нього. Фахівці Мінсоцполітики надали інструкції працівникам облдержадміністрацій, як ефективно працювати з реєстром і надавачами послуг.

У цьому реєстрі міститься інформація про майже 3 тисячі надавачів соціальних послуг. З них близько 2 тисячі — комунальної власності й понад 700 — приватної. Інформацію про них у вигляді інтерактивної мапи розміщено на сайті Мінсоцполітики, вона доступна всім зацікавленим. Відомство виступає саме за таке державно-приватне партнерство на ринку соціальних послуг.

Ринок надання соціальних послуг приватними надавачами існує. Але переважно цей ринок нині в тіні, його необхідно виводити на світло, забезпечувати прозорість, наявність достовірної інформації про нього у споживачів.

* Щоб трагедія не повторилася

У контексті пожежі, що сталася в Харкові, як з’ясувала урядова комісія вже після трагедії, будівлі пансіонату не було на карті міста. Його не було офіційно введено в експлуатацію. Тобто юридично її та закладу, який у ній розміщувався, не існувало. А тому заклад ніколи не перевіряли ні пожежна охорона, ні інші контролюючі органи. Тобто не перевіряли виконання базових вимог: протипожежної безпеки, дотримання будівельних норм, не кажучи вже про вимоги Державного стандарту стаціонарного догляду за особами, які втратили здатність до самообслуговування чи не набули такої здатності.

У міністерському реєстрі їх, зрозуміло, також не було. Однак заклад працював два роки, і про нього не могла не знати місцева адміністрація, адже там помирали літні люди із природних причин. Видавали свідоцтва про смерть.

Що може держава зробити нині? Насамперед виявити всіх надавачів соціальних послуг і зробити це виявлення постійним процесом. Перевіряти, чи дотримуються вони у своїй діяльності вимог до надавачів і стандартів надання послуг. Держава зацікавлена, щоб такі заклади, комунальні чи приватні, працювали, на їхні послуги є попит, вони потрібні людям. Але важливо робити це офіційно, перебувати в реєстрі. До слова, це додатковий спосіб інформувати споживачів про свої послуги, адже реєстр публічний, і у міністерстві заохочують людей користуватися послугами тих закладів, інформація про які міститься у реєстрі.

Після харківської трагедії понад 50 приватних закладів, що надають соціальні послуги, протягом тижня додалися до нашого реєстру із власної ініціативи. Тих, хто намагатиметься і надалі працювати в тіні, обов’язково виявлятимуть.

«За моїм дорученням Національна соціальна сервісна служба за участі обласних та Київської міської державних адміністрацій проводять роботу з виявлення і внесення до реєстру інформації про надавачів соціальних послуг з тимчасовим або постійним проживанням громадян похилого віку, осіб з інвалідністю, бездомних, звільнених з місць позбавлення волі, із залежністю від наркотичних засобів чи психотропних речовин та забезпечують моніторинг діяльності надавачів соціальних послуг на предмет відповідності законодавчим вимогам», — каже урядовець.

За перший місяць такої роботи вже виявили 786 надавачів послуг, щодо яких не було інформації, перевірили 620 з них.

* Нелегалами займатимуться правоохоронці

Керівництво частини закладів могло забути подати інформацію про себе або не знати про такий свій обов’язок. Проте буває, що діяльність свідомо приховують, щоб уникати виконання вимог. Такими закладами, безумовно, займатимуться правоохоронні органи.

Міністр наголошує: держава зацікавлена в розвитку конкурентного, прозорого ринку надання соціальних послуг надавачами всіх форм власності. Вона працює над механізмами активного залучення й підтримки добросовісних надавачів, які дотримуються стандартів діяльності й забезпечують якість надання послуг. Але держава повинна мати дієві механізми виявлення й відсторонення від надання послуг недобросовісних надавачів, притягнення їх до відповідальності.

Тому уряд утворив робочу групу для вдосконалення законодавства щодо розвитку і регулювання ринку соціальних послуг. До неї увійшли представники влади й експерти цього ринку та надавачі послуг. Її завдання — створити умови для прозорого розвитку ринку соціальних послуг, його ефективної та безпечної роботи на користь людей, поінформованості споживачів соціальних послуг про можливості їх отримати, стандарти та надавачів, не надмірного, але достатнього регулювання ринку, прозорого фінансування надання соціальних послуг надавачами всіх форм власності.

Основні стратегічні напрями розвитку системи надання соціальних послуг в Україні — це завершення стандартизації гарантованого обсягу та якості соціальних послуг, підвищення спроможності місцевої влади в організації їх надання, розроблення підходів до поєднання медичних та соціальних послуг у межах одного закладу, який надає послуги з цілодобовим проживанням, забезпечення ефективної роботи механізмів державно-приватного партнерства на цьому ринку.

«Якісні та доступні соціальні послуги для кожного українця можливі тоді, коли держава задає стандарти, розвиває та регулює ринки таких послуг, надавачі дотримуються цих стандартів, а споживач має повну й доступну інформацію про них», — резюмувала Марина Лазебна.

Источник: msp.gov.ua

Новости портала «Весь Харьков»