16 жовтня 1918 року гетьман Павло Скоропадський видав універсал про відродження українського козацтва.

Зокрема в універсалі наголошувалось: «Для зміцнення сили держави Української нашої відродити козацтво по всіх місцях його історичного існування на Україні, покладаючись в основі його відродження на ті козацько-лицарські традиції, що донесла нам історія наша з доби минулої боротьби козацької України за свою волю».

Як відомо з історичних джерел, питання про відродження козацтва постало одразу після проголошення Скоропадського гетьманом України. Вже у перших його законодавчих актах - «Грамоті до всього українського народу» та «Законах про тимчасовий державний устрій України», окремо виділяється така категорія громадян як козаки.

2 червня 1918 року був оприлюднений «Відручний лист Гетьмана України про ліквідацію приватних і вільнокозацьких організацій і створення Козацької Ради», в якому Скоропадський наказує «прийняти всі заходи до того, аби козаччина, в яку війде цвіт української людности, стала дійсно провідником національної ідеї і великим кадром будучої Української Козацької Армії».

Протягом літа 1918 року розроблялися проєкти та проводилась попередня робота, а восени козацтво почали впроваджувати в життя. Проте, від самого початку єдності й одностайності серед причетних до розробки козацької реформи не було. У вересні був представлений проект Статуту про Українське Козацьке Військо. Після гетьманського Універсалу про відродження козацтва в пресі друкувалися телеграми зі зборів «селян-хліборобів», у яких вони цілковито підтримували Скоропадського.

Однак, в подальшому формуванню козацьких частин завадила зміна воєнно-політичної ситуації в Українській Державі. Вже у середині листопада 1918 року Скоропадський заговорив про можливу федерацію з небільшовицькою росією, згодом почалось повстання Директорії. А 14 грудня 1918 року гетьман зрікся влади.

Джерело: https://t.me/istoriya_ukrainy/9684

Новости портала «Весь Харьков»