Чому українці не помітять масштабних змін в уряді. Аналіз ВВС

● Голову МЗС Дмитра Кулебу Рада відправила у відставку

● Верховна Рада призначила новим главою МЗС Андрія Сибігу

Раніше він працював першим заступником міністра закордонних справ, а до цього був заступником глави Офісу президента і послом України в Туреччині.

● Ольга Стефанішина стане новою очільницею Мін’юсту. При цьому вона залишиться віцепрем’єркою з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України.

● Олексій Кулеба став віце-премʼєром з відновлення України–міністром розвитку громад, територій та інфраструктури.

До цього він був заступником керівника Офісу президента, а раніше очолював Київську обласну державну адміністрацію.

● Світлану Гринчук призначили главою Міндовкілля. До цього вона була заступницею міністра енергетики.

● Матвія Бідного призначили міністром молоді та спорту. До цього він був у статусі виконувача обов’язків.

● Миколу Точицького призначили міністром культури та стратегічних комунікацій.

● Очільника "Укроборонпрому" Германа Сметаніна призначили на посаду міністра з питань стратегічних галузей промисловості.

● Наталю Калмикову призначили на посаду Міністра у справах ветеранів України.

----------

Складно назвати якусь країну світу, в якій "гуртова" заміна доброї половини членів уряду не була б ознакою масштабної політичної кризи або принаймні не стала б політичним землетрусом.

Утім, нинішня Україна доводить, що неможливе є можливим. І що настільки значна кадрова ротація навряд чи призведе до якихось фундаментальних змін у житті держави, а більшість її населення взагалі її не помітить.

По-перше, про прийдешні масштабні зміни в уряді представники влади говорять уже добрих пів року – кілька разів джерела анонсували навіть скору заміну прем’єра. Але то до кадрового питання у влади не доходили руки через якісь важливіші справи, то давалася взнаки надзвичайно коротка довжина лави запасних команди Володимира Зеленського.

Так чи інакше, про те, що скоро значну частину членів уряду замінять, говорили давно і вголос – тому дводенні голосування Ради за відставку низки міністрів абсолютно не мають ефекту сюрпризу.

По-друге, кадрові зміни в уряді не виглядають як радикальне оновлення влади.

Минули часи, коли Володимир Зеленський принципово підбирав у свою команду людей за принципом "якомога менше зв'язків з політикою в біографії" - і це зрозуміло.

Звичайно, в уряді Дениса Шмигаля відсоток "нових облич" був значно менший, ніж в Кабміні його попередника Олексія Гончарука – і це теж можна досить просто пояснити.

Однак зараз результатом ротації майже половини членів уряду стане всього-на-всього переміщення людей всередині системи: до влади, добре це чи погано, не залучили жодної людини з-поза наявної кадрової колоди.

По-третє, як не крути, будь-які кадрові ротації, очікувані чи несподівані, в Україні давно мають другорядне значення на тлі трагічних подій повномасштабної війни, що її росія почала два з половиною роки тому.

Кому цікава заміна міністра екології, юстиції чи навіть закордонних справ у той час, коли рятувальники щойно закінчили розбір завалів після ракетного удару по Полтаві, а у Львові оголосили жалобу після трагедії 4 вересня?

По-четверте, який сенс переживати про заміни в уряді, якщо ступінь впливу цього самого уряду на ситуацію в країні є досить обмеженим.

Повномасштабне вторгнення росії закономірно перетворило Україну в суперпрезидентську республіку, у якій функції реального уряду виконує Офіс президента. Тому заклик Володимира Зеленського – "дати нові сили урядовим інституціям України" - це, звісно, добре. Але переоцінювати масштабні заміни в Кабміні не варто.

На тлі новин з фронтів та з відносного тилу розв’язаної росією війни, перед лицем викликів, які стоять сьогодні перед Києвом, новини про відставки в уряді явно не тягнуть на перші шпальти українських газет.

Джерело: https://t.me/gruntmedia/48190, https://www.bbc.com

Новости портала «Весь Харьков»