Курськ, Донбас і хитрі плани росіян

Вже багатенько несеться від наших алармістів і російських вкидів різне: “нашу техніку на Курщині теж палять, нащо було туди лізти, краще б на Донбас”, “вони туди все більше підрозділів стягують, зараз нашим буде важко” , “ЗСУ просуваються на Курщині, але росіяни все одно пруть на Донбасі”, “це у росіян точно якийсь хитрий план є, вони наших зараз...”.

Тут знову треба пояснювати базові інформаційно і органіаційно речі.

Спочатку про російські “хитрі плани” від хитрих КДБшників. Останні 2,5 роки мали вже довести, що їх хитрі плани це міф. У росії є два з половиною способи вести наступальні операції:

1. Випалюванням всього, що перед нею, величезною кількістю снарядів і ракет. Так було влітку 2022.

2. Закиданням живою силою українських позицій, не рахуючись з втратами особового складу.

3. Поєднанням першого і другого.

За всю війну на рівні стратегії ми бачили від росії приблизно нуль прикладів подібного до Харківської чи Курської операції креативу.

Основним методом їх інформаційної роботи є терор, залякування і сіяння розбрату з подальшою атомізацією суспільства. Апелюють до страхів і ресентименту. Причому як всередині самої росії, так і зовні.

Вони не мають власної позитивної програми, вони - як і КДБ в СРСР - спираються виключно на вразливості обʼєкту впливу. Так, це працює на травмовану психіку, але для того потрібна позиція сили. Як тільки росія втрачає перевагу, її психологічні прийоми тануть як сніговик.

Що стосується втрат на Курському напрямку. По-перше, це війна. Втрати неминучі, на жаль. По-друге, Україна за тиждень взяла під контроль і на даний момент укріплюється на території, яка вдвічі більше за ту, яку росія шляхом вогневого валу і завалювання трупами окупувала з початку року. Тобто весь російський наступ на Донбасі, просування на Півдні, спроба наступу у Харківський області вдвічі менш результативні, ніж одна операція СОУ. Розрив в ефективності ще більший.

Що стосується перекидання сил. Якими б не були глобально - політичні цілі операції на Курщині, однією з як мінімум додаткових задач було відволікти сили ворога з Донбасу, з Харківщини і Півдня. Для того, щоб послабити їх вал, уповільнити і згодом зупинити їх просування. Щоб банально знизити тиск на сили, які там захищаються. Щоб відкрити можливості для локальних контратак. Військовому керівництво видніше для чого саме.

Тому те, що росіяни перекидають туди додаткові сили - це фіча, а не баг. Так і було задумано. Оті спалені колони на марші чи спіймана техніка на розгортанні - це наслідок цього перекидання.

Щодо того, що їх просування на Донбасі триває. Якби у нас було в резервах тисяч 200 людей, які б мали при цьому достатньо техніки і боєприпасів і зараз ця величезна армія перейшла б кордон по всьому північному сходу і сунула безпосередньо на Бєлгород і Курськ, тоді б, скоріше за все, росіяни покидали б все, перейшли б у глибоку оборону і побігли рятувати Бєлгород і Курськ.

Але у нас якось немає таких сил, і тому росіяни відтягують наразі переважно резерви. А сили які вже наступають переважно продовжують це робити. Тому, звісно, ніякого миттєвого завершення їх наступу не буде. Поки не виснажаться. Колись це станеться.

Ну і до найбільш ідіотського питання. Чи не краще було такий наступ спробувати зробити на Донбасі? Тут я лише можу переповісти слова одного розумного чоловіка, який пояснив мені приблизно так: “Де краще атакувати і роздратовувати ворога - там де в нього майже нічого немає і де ти відносно легко зробиш йому боляче? Чи йти вперед там, де на тебе пре вогневий і людський вал. І єдине що ти можеш зробити - зустрічати снаряди обличчям?”. Відповідь доволі очевидна.

Не слухайте людей, які продають вам паніку і зневіру. Які працюють на підрив довіри до ЗСУ і української держави. Незалежно від ваших особистих симпатій.

Або хоча б намагайтеся відсіювати спробу продати вам їх контент ціною ваших емоцій. Це ніяк не наближає перемогу і мир. Це лише торгівля вашими емоціями.

Джерело: https://t.me/yb_ua/5925

Новости портала «Весь Харьков»