Сили оборони України переключились з ударів по НПЗ на нафтобази. Що стоїть за цим рішенням і чому росії загрожує колапс

У серпні цього року найяскравішим явищем у росії стали регулярні пожежі на нафтобазах. Одним із найпоказовіших проявів цієї тенденції є пожежа в Пролетарську Ростовської області, яка палала протягом 10 довгих днів. Але у багатьох почало виникати питання: навіщо після начебто успішних ударів по НПЗ Сили оборони України зосередилися саме на нафтобазах? Чи не логічніше було б і надалі виводити з ладу саме заводи? Розберімося.

У чому профіт?

З кінця 2023 року ми стали свідками поступальних, але системних ударів по російських нафтопереробних заводах. Це призводило до їхнього тимчасового зупинення, проведення ремонтних робіт, але все ж таки вони поверталися до робочого стану. І це не дивно.

Річ у тім, що НПЗ – це як маленьке місто. Аби зупинити його роботу на рік і більше, необхідний засіб ураження куди потужніший за дрон із бойовою частиною завважки 30 кг вибухової речовини. Такий безпілотник міг призупинити роботу заводу на деякий час, але не паралізувати у довгостроковій перспективі. А ось нафтобази – зовсім інша річ.

Зазначу, що сьогодні у СОУ є дрони-камікадзе з дальністю ураження цілей до 2500 км (це максимальна дальність, зафіксована за літній сезон завдання ударів). Тож російські нафтобази, які там розташовані, – у потенційній зоні ризику. А їх там не просто десятки, а сотні – малих, середніх і великих. Але тут головне не їхня кількість, а резервуари, якими вони оперують. До початку ударів по цій компоненті їх було понад 2550.

Сенс у тому, що в росії обмежена кількість резервуарів, відновлення яких або будівництво нових навіть після ураження звичайним дроном-камікадзе займає набагато більше часу, ніж відновлення після аналогічного удару по нафтопереробному заводу.

Але найважливіше те, що кількість цих резервуарів у міру завдавання ударів зменшується і зменшується. Причому ефект від таких акцій значно болючіший, ніж від ударів по НПЗ.

Пожежа на нафтобазі "Атлас" у Ростовській області рф. Джерело: скриншот із відео

Ефект від ударів по нафтобазах

Перше враження від удару по нафтобазі, коли перед очима видовище палаючих яскравим полум'ям резервуарів і стовпів чорного диму, що тягнеться на кілометри, – це, звичайно ж, задоволення. В українців. А от у росіян, ясна річ, навпаки: шок, розгубленість, розуміння, що влада, силовики тощо нічого не контролюють. Що вони тут безсилі. Але це морально-психологічний аспект, а є й інші, на які варто звернути особливу увагу.

Перший – це коефіцієнт корисної дії (ККД). Наприклад, на нафтову базу, де розміщено 20-30 резервуарів, прямують 10 дронів-камікадзе. І навіть якщо дев'ять із них будуть збиті засобами протиповітряної оборони, то один усе одно досягне своєї мети й знищить один резервуар. А від того, який загорівся, спалахне сусідній, а за ним ще один – і так може вигоріти вся нафтобаза. У Пролетарську ми були свідками саме такого розвитку подій.

Дев'ятий день горіння на нафтобазі у Пролетарську (Ростовська область рф

Другий важливий аспект – вплив на фронт. Чим менше нафтобаз, які функціонують, розташовані ближче до кордону, тим складніше забезпечити російські окупаційні війська пально-мастильними матеріалами. Логістика відіграє важливу роль у доставці ПММ передовим підрозділам, і більшість нафтобаз, що у зоні ризику, – це ті, які зберігають і відправляють продукцію РОВ.

Уявімо (суто гіпотетично), що в радіусі 2500 км в окупаційних військ не залишиться нафтобаз, які працюють. Яким буде плече підвезення ПММ у такій ситуації? Скільки часу займатиме забезпечення угруповання РОВ понад 550 тисяч особового складу?

Третій – видобуток нафти. Про цей аспект мало говорять і мало на нього звертають увагу, концентруючись переважно на військовій частині тематики. Але у видобутку нафти в росії дуже багато підводних каменів, і один з них полягає у неможливості зупинити цей видобуток на більшості свердловин.

У звіті російського Мінприроди "Про стан та використання мінерально-сировинних ресурсів рф у 2016-17 рр." повідомлялася просто апокаліптична інформація, а саме щодо виснаження родовищ на Уралі на понад 70%, а в Західному Сибіру – на понад 50%.

У 2019 році "Роснедра" провели інвентаризацію родовищ, і за її результатами з'ясувалося, що з 2700 із сумарними запасами 28,9 млрд тонн нафти 600 родовищ економічно не вигідні для розробки. Обсяг нафти на збиткових – 5,7 мільярда тонн!

У січні 2019 року очільник компанії "Роснефть" Ігор Сєчин звернувся до путіна з проханням про податкові пільги для низки родовищ у сумі 40-50 млрд рублів. Ці пільги Сєчин попросив для Пріобського родовища, обґрунтувавши необхідність тим, що лише 10% субстанції, які видобувають на ньому, – нафта, а решта 90% – вода та інші домішки.

А тепер найголовніше. Якщо на наявних, здебільшого практично виснажених родовищах зупинити видобуток нафти, їх уже неможливо буде через певний час відновити. Практично всі нафтові родовища росії у патовій ситуації – добувай до останньої краплі – іншого не дано. І навіть коли барель нафти впав у ціні нижче за 30 доларів, російські родовища продовжували добувати чорне золото собі у збиток і накопичувати його на нафтобазах в очікуванні кращих часів.

А якщо росія опиниться у ситуації, не коли вона не зможе продавати нафту, а коли навіть не зможе банально накопичувати її на своїх нафтобазах, оскільки їх просто не буде?

Знищення резервуарів, яких у росії все ж таки обмежена кількість, а будівництво нових займає роки, може привести країну-агресорку до нафтового колапсу, коли не тільки не буде баз для зберігання, а й буде поставлено питання руба: що робити з нафтою, яку видобуваємо? Виливати у поле?

Фактично удари, здавалося б, по банальному об'єкту – нафтобазах (тобто знищення не засобів ППО, не штабів, не складів із боєприпасами, а саме резервуарів для зберігання нафти) – можуть виявитися для росії куди більш болючими й патовими, аніж решта спроб натиснути на військово-політичний режим рф.

Джерело: obozrevatel.com

Автор: Олександр Коваленко

Новости портала «Весь Харьков»